Шпаргалка: Українська мова
111 пунктів із 27 тем — усе, що варто знати напамʼять.
Відкриється вікно друку — там можна одразу зберегти у PDF. Шапка сайту й кнопки на аркуш не потраплять.
Фонетика, графіка, орфоепія: голосні й приголосні звуки, співвідношення звуків і букв, вимова, чергування звуків
- 6 голосних звуків: а, о, у, е, и, і.
- я, ю, є, ї = 2 звуки на початку, після голосного, апострофа, ь.
- щ = [шч] завжди; ї = [йі] завжди.
- ь звука не позначає.
- Дзвінкі в кінці слова НЕ оглушуються.
- Ряди чергувань: г-ж-з, к-ч-ц, х-ш-с; о/і, е/і у закритому складі.
Наголос: правильне наголошування слів, орфоепічні норми, слова з рухомим і подвійним наголосом
- Слова з ОДНИМ наголосом (найчастотніші на іспиті): вИпадок, фенОмен, кулінАрія, дрОва, ненАвидіти, нЕнависть, кропивА, рукОпис, кОлесо, кОлія, вимОга, добУток, довІдник, фартУх, разОм(→рАзом), олЕнь, дочкА, подрУга, болотИстий,느веземО, новИй, фаховИй, завдАння, читАння, чорнОзем, обрУч, вірш(ем), серЕдина, чотирнАдцять, одинАдцять, спИна, кидАти.
- Подвійний наголос: пОмилка/помИлка, зАвжди/завждИ, простИй/прОстий, байдУже, веснЯний.
Орфографія: правопис ненаголошених е/и, префіксів пре-/при-/прі-, з-/с-/зі-; апостроф
- Прі-: прізвище, прізвисько, прірва.
- Глухі для с-: к, п, т, ф, х («кафе Птах»).
- Губні для апострофа: б, п, в, м, ф.
- Апостроф не ставимо: свято, тьмяний, цвях, морквяний, різдвяний.
- Пре- = «дуже»; при- = наближення/приєднання/неповнота.
Орфографія: м'який знак; подвоєння та подовження приголосних; спрощення в групах приголосних
- ⚠️ Типові помилки
- Пишуть ь після р: «тепер ь», «секретарь» — неправильно.
- Плутають подвоєння й подовження: подвоєння — на межі морфем (денний), подовження — один звук між голосними (знання).
- Забувають винятки спрощення: пишуть «кіслявий» замість кістлявий.
- Ставлять ь перед суфіксом -ств-, -ськ- там, де його нема після шиплячих/губних.
- У «тижневий, чесний» помилково лишають зайву букву (д, т).
Орфографія: велика літера; написання слів разом, окремо й через дефіс; складні слова, прислівники, частки
- Правило пів-: разом із загальними, дефіс із власними, апостроф перед я/ю/є/ї (пів’яблука).
- Частки через дефіс: -бо, -но, -то, -от, -таки; будь-, -небудь, казна-, хтозна-.
- Прислівники по-...-ому/-и — завжди дефіс.
- У назвах установ/свят/документів — велика лише перше слово.
Орфографія: правопис слів іншомовного походження; знаходження орфографічних помилок у реченні
- Девʼятку: Д, Т, З, С, Ц, Ч, Ш, Ж, Р → И.
- Винятки з подвоєнням: тонна, ванна, манна, нетто, брутто, вілла, панна, мадонна, булла, мулла, бонна, пенні.
- Слова без апострофа: бюро, бюджет, гравюра, рюкзак, кювет, манікюр, нюанс.
Лексикологія: лексичне значення слова, багатозначність; синоніми, антоніми, омоніми, пароніми; доречне слововживання
- Чотири поняття чітко: синоніми (близькі), антоніми (протилежні), омоніми (різні за значенням, однакові на вигляд), пароніми (схожі звучанням).
- Часті пароніми: громадський/громадянський, адрес/адреса, ефектний/ефективний, тактовний/тактичний, виборчий/вибірковий, факт/фактор.
- Ознака омонімів — НЕповʼязані значення; ознака багатозначності — повʼязані.
Лексикологія: лексичні помилки, порушення лексичної сполучуваності, тавтологія, плеоназм; активна й пасивна лексика
- Плеоназм = зайве слово-дублер (вільна вакансія). Тавтологія = однокореневі поряд (масло масляне).
- Архаїзм має сучасний синонім; історизм — ні.
- Класичні кальки: брати участь (не приймати), протягом (не на протязі), вибачте (не вибачаюся), здобути перемогу.
- Пароніми: адресат (кому), адресант (хто), громадський (суспільний), громадянський (від громадянин).
Фразеологія: значення фразеологізмів, доречне вживання, фразеологічні синоніми й антоніми
- Значення найчастіших фразеологізмів: байдики бити, водити за носа, накивати п’ятами, пекти раків, як кіт наплакав, хоч греблю гати, тримати язик за зубами, бити байдики, кров з молоком, ахіллесова п’ята, манна небесна.
- Пари антонімів: мало ↔ багато, працювати ↔ ледарювати, мовчати ↔ говорити.
- Ознаки фразеологізму: стійкість, відтворюваність, цілісність значення.
Будова слова й словотвір: значущі частини слова; способи творення слів; значення суфіксів
- 4 морфеми: корінь, префікс, суфікс, закінчення; основа = слово без закінчення.
- Способи: префіксальний, суфіксальний, префіксально-суфіксальний, безафіксний, складання, абревіатура, перехід.
- Сполучні голосні о, е (є) у складних словах.
- Суфікси зменшеності (-еньк-, -ик, -очк-) і абстрактності (-ість, -ств-).
Морфологія — іменник: рід, число, відмінки; закінчення родового відмінка однини; правопис і форми
- Групи значень для -а/-я (істоти, предмети, міри, міста, терміни, місяці) та для -у/-ю (речовини, збірні, абстрактні, явища, установи).
- Слова-пастки: каменя/каменю, листопада/листопаду, рахунка/рахунку, апарата/апарату.
- Рід: путь — жін., степ/дріб/біль/тюль/Сибір — чол.
- Правила роду незмінюваних слів.
Морфологія — прикметник, числівник, займенник: розряди, ступені порівняння, відмінювання, творення форм
- Ступені мають лише ЯКІСНІ прикметники.
- Чергування: г,ж,з→жч; с→щ.
- Сорок, дев’яносто, сто → сорока, дев’яноста, ста.
- У складених кількісних відмінюємо всі слова, у порядкових — останнє.
- Дефіс: будь-, -небудь, казна-, хтозна-.
Морфологія — дієслово та дієслівні форми: час, спосіб (наказовий), особа; дієприкметник, дієприслівник
- Три форми майбутнього часу й приклади кожної.
- Суфікси дієприслівників: -учи/-ючи, -ачи/-ячи (недок.), -ши/-вши (док.).
- Закінчення наказового способу: -и, -імо/-ьмо, -іть/-ьте.
- Дієприслівниковий зворот — завжди з комами.
Морфологія — прислівник і службові частини мови; кличний відмінок; граматичні помилки в словосполученнях
- Закінчення кличного за відмінами (-о, -е, -є, -ю).
- Правильне керування: дякувати кому, пробачити кому, згідно з чим, відповідно до чого, завдати чого, оволодіти чим, навчатися чого.
- «згідно з», «відповідно до», «всупереч чому», «наперекір чому».
- Ступені: найбільш/менш + звичайна форма (не «самий зручний»).
Синтаксис — словосполучення й просте речення: члени речення, види простих речень, тире між підметом і присудком
- 4 правила, КОЛИ тире ставиться (іменники, числівники, інфінітиви, це/то/ось).
- 3 випадки, коли тире НЕ ставиться (як/мов, не, займенник-підмет).
- Типи односкладних речень (5 видів).
- Що НЕ є словосполученням (4 випадки).
Синтаксис — ускладнене речення: однорідні члени, відокремлені члени, звертання, вставні слова й конструкції
- Дієприслівниковий зворот відокремлюється ЗАВЖДИ.
- Протиставні сполучники (а, але, та=але, проте, зате, однак) — кома завжди.
- Узагальнювальне: перед однорідними — двокрапка, після — тире.
- Звертання і вставні слова — комами, членами речення НЕ є.
- Слова, що НЕ бувають вставними: ніби, нібито, наче, навіть, адже, все-таки, між тим, якраз, майже, все ж.
Синтаксис — складне речення: складносурядне, складнопідрядне, безсполучникове, з різними видами зв'язку; типи речень
- Сполучники сурядності: і, й, та, а, але, проте, зате, однак, або, чи.
- Головні підрядні: що, щоб, бо, який, де, коли, якщо, хоч, тому що.
- БСР: двокрапка = причина/пояснення/доповнення; тире = протиставлення/час/умова/наслідок/зміна подій.
- Види підрядних і питання до них.
Пунктуація: розділові знаки в простому й ускладненому реченні (кома, тире, двокрапка); обґрунтування вживання
- Перед а, але, проте, зате, однак — завжди кома.
- Узагальнювальне слово: перед однорідними — двокрапка, після — тире.
- Дієприслівник і зворот — завжди виділяють комами.
- Тире між підметом і присудком — коли обидва іменники/інфінітиви без зв'язки.
- Звертання і вставні слова — виділяють комами з двох боків.
Пунктуація: розділові знаки в складному реченні та при прямій мові; оформлення прямої мови й цитат
- Чотири схеми прямої мови (А:«П». / «П»,—а. / «П,—а,—п». / «П?—а.—П»).
- Умови відсутності коми в ССР (спільний член, спільне вставне/питальне слово).
- Різницю двокрапка/тире в БСР (пояснення vs наслідок).
- Крапка — після лапок, ? і ! — перед закривними лапками.
Стилістика й культура мовлення: редагування речень, дотримання мовних норм, доречність мовних засобів
- Згідно З + орудний; відповідно ДО + родовий; завдяки + давальний.
- Дякувати, вибачати, пробачати — КОМУ (давальний).
- Чоловічий рід: біль, степінь, тюль, нежить, Сибір, собака (загальн.).
- Заміни калькам: протягом, полягає, збігатися, ставитися, чинний, брати участь.
- Пароніми-мінімум: ефектний/ефективний, адрес/адреса, громадський/громадянський, виборний/виборчий, тактовний/тактичний.
Відповідність: речення з пропуском ↔ доречний за значенням фразеологізм
- Значення найчастотніших фразеологізмів (список вище).
- Пари антонімів: багато ↔ мало, швидко ↔ повільно, працювати ↔ ледарювати, мовчати ↔ базікати.
- Метод: заміни фразеологізм одним словом і встав у речення.
Відповідність: виділене слово в реченні ↔ частина мови (іменник/прикметник/дієслово/прийменник/сполучник/частка/дієприкметник)
- Три ознаки частини мови: значення + питання + роль.
- Службові частини: прийменник (при іменнику), сполучник (з’єднує), частка (відтінок/форма) — питань не мають, членами речення не бувають.
- Похідні прийменники: завдяки, протягом, впродовж, назустріч, незважаючи на, замість.
- Дієприкметник = ознака за дією, від дієслова (-н-, -т-, -л-, -ач-/-уч-).
Відповідність: речення ↔ його тип (просте ускладнене, складносурядне, складнопідрядне, безсполучникове, з різними видами зв'язку)
- Сурядні сполучники: і, й, та, а, але, проте, зате, однак, або, чи.
- Підрядні сполучники і сполучні слова: що, щоб, бо, як, якщо, коли, хоч, який, котрий, чий, де, куди.
- Алгоритм: основи → одна (просте) чи кілька (складне) → який звʼязок на межі → скільки різних звʼязків.
- Різні види звʼязку бувають тільки від трьох основ і вгору.
Відповідність: приклад речення ↔ умова вживання тире (між підметом і присудком, на місці пропущеного члена, при прикладці, у складному реченні)
- 4 умови: підмет+присудок, пропущений член, прикладка, складне речення.
- Між підметом і присудком: обидва в Н.в., нема зв’язки, або є ЦЕ/ОСЬ/ЗНАЧИТЬ.
- У БСР тире = протиставлення, наслідок, час/умова, швидка зміна.
- Прикладка часто в кінці речення + можна вставити «а саме».
Відповідність: приклад речення ↔ умова вживання коми або двокрапки (при однорідних, відокремлених, вставних; у складному/безсполучниковому)
- Двокрапка = «а саме», «бо», «що»; тире = «тому», «але», «це».
- Кома перед а, але, проте, зате, та(=але) — завжди.
- Перед одиничним і/та(=і)/або/чи між однорідними коми НЕМА.
- Дієприслівниковий зворот — кома завжди; дієприкметниковий — лише після означуваного слова.
Відповідність: слово ↔ його лексичне значення / синонім; пароніми ↔ значення
- Перелік паронімів вище — це ядро завдання, їх треба знати автоматично.
- Правило суфіксів: -ивн- частіше = дію/властивість (ефективний, масивний), -н- = наявність ознаки.
- У matching: спочатку з'єднуй пари, у яких упевнений, решту — методом виключення.
Відповідність: виділене слово ↔ його морфологічна ознака (розряд, форма, спосіб творення)
- Розряди займенників (9 груп) і прикметників (3 розряди).
- Ознаки дієприкметника vs дієприслівника.
- Способи словотвору з прикладами.
- Доконаний вид — «що зробити?», недоконаний — «що робити?».
- Умовний спосіб = дієслово + би/б; наказовий — наказ/спонукання.