Шпаргалка: Психологія та соціологія

358 пунктів із 85 тем — усе, що варто знати напамʼять.

Відкриється вікно друку — там можна одразу зберегти у PDF. Шапка сайту й кнопки на аркуш не потраплять.

Об'єкт і предмет психології: психіка як об'єкт, психічні явища як предмет вивчення

  • Об'єкт психології — психіка. Предмет — психічні явища.
  • Три групи явищ: процеси, стани, властивості.
  • Пізнавальні процеси: відчуття, сприймання, пам'ять, мислення, уява, увага, мовлення.
  • Психіка = властивість мозку відображати дійсність і регулювати поведінку.
  • psyche — душа, logos — вчення.

Об'єкт і предмет соціології: суспільство та соціальна взаємодія; функції соціології

  • Об'єкт — суспільство/соціальна реальність; предмет — закономірності соціальних відносин і взаємодій.
  • Соціальна взаємодія = взаємні осмислені дії, орієнтовані на інших.
  • Функції: пізнавальна, описова, прогностична, практична, управлінська, світоглядна.

Трансформація предмета психології: від учення про душу до науки про психіку

  • Переклад: psyche — душа, logos — вчення.
  • Чотири етапи по черзі: душа → свідомість → поведінка → психіка.
  • 1879 р. — лабораторія Вундта, народження наукової психології.
  • Біхевіоризм — наука про поведінку, схема «стимул — реакція».
  • Інтроспекція — метод вивчення свідомості.
  • Поділ психіки: процеси, стани, властивості.

Трансформація предмета соціології: від «суспільства в людині» до «людини в суспільстві»

  • Конт — засновник соціології, позитивізм.
  • Дюркгайм — соціальні факти, «суспільство в людині».
  • Вебер — соціальна дія, розуміюча соціологія, «людина в суспільстві».
  • Макросоціологія = структури; мікросоціологія = взаємодії.
  • Суть теми: зміщення акценту з суспільства-цілого на діючу людину.

Структура психологічної науки: фундаментальна та прикладна психологія, галузі психології

  • Три рівні: фундаментальна → прикладна → практична.
  • Критерій поділу на галузі — сфера діяльності / аспект психіки.
  • Предмет кожної основної галузі (загальна, вікова, соціальна, педагогічна, медична, праці).

Рівні соціологічного знання: макросоціологія, мікросоціологія, теорії середнього рівня, емпіричні дослідження

  • Макро — суспільство, інститути, класи, глобальні процеси.
  • Мікро — мала група, взаємодія, спілкування.
  • Теорії середнього рівня — окремі сфери (сімʼя, праця, молодь), автор Мертон.
  • Емпіричні методи: опитування, спостереження, аналіз документів, експеримент.

Психіка та її основні функції: відображальна і регулятивна

  • Психіка = властивість мозку відображати дійсність і регулювати поведінку.
  • Дві основні функції: відображальна і регулятивна.
  • Ознаки відображення: активне, суб'єктивне, випереджальне.
  • Регуляцію забезпечують: потреби, мотиви, емоції, воля, увага.
  • Свідомість — вищий рівень психічного відображення, властивий тільки людині.

Співвідношення понять «соціальне» і «суспільне»

  • Соціальне протиставляється природному/біологічному; суспільне вказує на масштаб усього суспільства.
  • Людина — біосоціальна істота.
  • Соціальне формується через соціалізацію.
  • Усе суспільне є соціальним, але не навпаки.

Співвідношення понять «людина», «індивід», «особистість», «індивідуальність»

  • Людина — біосоціальна істота, вид Homo sapiens.
  • Індивід — окремий представник роду, біологічна одиниця (народжуються).
  • Особистість — носій соціальних якостей (стають, через соціалізацію).
  • Індивідуальність — неповторність, унікальність рис.
  • Формула: індивідом народжуються, особистістю стають, індивідуальність відстоюють.

Біологічні та соціальні умови психічного розвитку особистості

  • Дві групи умов: біологічні (спадковість, задатки, тип НС, темперамент) і соціальні (середовище, виховання, навчання, спілкування, діяльність).
  • Провідна роль у формуванні особистості — за соціальними чинниками.
  • Трійця: індивід — особистість — індивідуальність.
  • Задатки ≠ здібності.

Спрямованість особистості: мотиви і мотивація; потреби, інтереси, переконання, ідеали

  • Ланцюг: потреба → мотив → мотивація → діяльність.
  • Означення: потреба, мотив, мотивація, інтерес, переконання, ідеал.
  • Порядок рівнів Маслоу: фізіологічні, безпека, належність/любов, повага, самоактуалізація.
  • Внутрішня vs зовнішня мотивація.
  • Світогляд — вершина спрямованості (переконання + ідеали).

Цінності та ціннісні орієнтації; життєві стратегії особистості

  • Поділ цінностей: термінальні (цілі) та інструментальні (засоби) — автор Рокич.
  • Три типи життєвих стратегій: благополуччя, успіху, самореалізації.
  • Відмінність понять: цінність — норма — ідеал — установка.
  • Цінності формуються в процесі соціалізації.

Самоактуалізація та самореалізація особистості

  • Автори: самоактуалізація — Маслоу; гуманістичний підхід — також Роджерс.
  • Порядок піраміди: фізіологічні → безпеки → соціальні → поваги → самоактуалізації.
  • Самоактуалізація — вершина; потреба зростання, що не насичується.
  • Пікові переживання — термін Маслоу.

О. Конт: позитивізм у соціології; співвідношення суспільства та індивіда

  • Конт — засновник соціології, автор терміна.
  • Три стадії: теологічна, метафізична, позитивна.
  • Соціальна статика (порядок) і соціальна динаміка (прогрес); девіз «Порядок і прогрес».
  • Суспільство первинне; одиниця суспільства — сімʼя.

Г. Лебон: психологія натовпу; Г. Тард: теорія наслідування як механізм соціальної поведінки

  • Лебон → натовп, «колективна душа», знеособлення, навіюваність, емоції над розумом.
  • Тард → наслідування як основа суспільства, напрям згори вниз, пара «винахід — наслідування», опозиція.
  • Обидва належать до соціальної психології мас кінця XIX ст.

Г. Спенсер: органіцизм та еволюціонізм у соціології

  • Спенсер — органіцизм + еволюціонізм, соціальний дарвінізм.
  • Три системи суспільства: виробнича, розподільча, регулятивна.
  • Два типи: військове (примус) → промислове (кооперація).
  • Закон еволюції: від однорідності до різнорідності + інтеграція.
  • Вислів «виживання найпристосованіших» — Спенсер.

Символічний інтеракціонізм: «дзеркальне Я» Ч. Кулі; «I» та «me» Дж. Міда

  • Кулі = дзеркальне Я (3 елементи: образ — оцінка — почуття).
  • Мід = «I» (спонтанне) і «me» (соціальне, засвоєні установки інших).
  • Мід: стадії гри (play) і змагання (game); узагальнений інший.
  • Блумер — автор терміна «символічний інтеракціонізм».

З. Фройд: психоаналіз; структура особистості (Воно, Я, Над-Я); лібідо, сублімація, витіснення

  • Воно → принцип задоволення, інстинкти.
  • Я → принцип реальності, посередник.
  • Над-Я → мораль, совість, заборони.
  • Лібідо → енергія потягів.
  • Витіснення → виштовхування в несвідоме.
  • Сублімація → перенаправлення енергії в творчість/працю.

А. Адлер: індивідуальна психологія, комплекс меншовартості

  • Адлер — індивідуальна психологія.
  • Ключові поняття: комплекс меншовартості, компенсація, гіперкомпенсація, прагнення до переваги, стиль життя, соціальний інтерес.
  • Критерій здоров'я — розвинений соціальний інтерес.
  • Відмінність від Фрейда: не лібідо, а прагнення до вищості й мета в майбутньому.

К. Юнг: аналітична психологія, архетипи, колективне несвідоме

  • Три рівні психіки: Еґо → особисте несвідоме → колективне несвідоме.
  • П’ять архетипів: Персона, Тінь, Аніма, Анімус, Самість.
  • Дві настанови: екстраверсія / інтроверсія.
  • Чотири функції: мислення, почуття, відчуття, інтуїція.
  • Індивідуація = шлях до Самості (цілісності).

М. Вебер: розуміюча соціологія, теорія соціальної дії, типи панування

  • 4 типи дії: цілераціональна, ціннісно-раціональна, афективна, традиційна.
  • 3 типи панування: традиційне, харизматичне, легальне.
  • Терміни: розуміюча соціологія (verstehen), соціальна дія, ідеальний тип, бюрократія.
  • Вебер — засновник розуміючої соціології, опонент позитивізму Дюркгейма.

Е. Дюркгайм: соціальні норми і цінності, аномія, типи самогубств

  • 4 типи самогубства: егоїстичне, альтруїстичне, аномічне, фаталістичне.
  • Дві осі: інтеграція (егоїстичне/альтруїстичне) і регуляція (аномічне/фаталістичне).
  • Механічна солідарність = традиційне суспільство; органічна = сучасне (поділ праці).
  • Аномія = безнормність, ціннісний вакуум.
  • Соціальний факт = зовнішній + примусовий.

В. Парето: теорія еліт, циркуляція еліт

  • Парето — італійський соціолог, автор теорії еліт.
  • Еліта = меншість із найвищими показниками; буває правляча і неправляча.
  • Циркуляція еліт — постійна зміна панівних груп, «цвинтар аристократій».
  • «Леви» (сила) і «лисиці» (хитрість).
  • Залишки (почуття) і деривації (виправдання).

Дж. Морено: соціометрія та психодрама

  • Морено = соціометрія + психодрама.
  • Соціограма — графік, соціоматриця — таблиця.
  • Статуси: зірка, знехтуваний, ізольований, відторгнений.
  • Елементи психодрами: протагоніст, режисер, допоміжні «Я», глядачі, сцена.
  • Катарсис, інсайт, спонтанність — ключові поняття психодрами.

Неофройдизм: Е. Фромм та Е. Еріксон (епігенетична концепція розвитку)

  • Фромм: «Втеча від свободи», соціальний характер, продуктивна орієнтація.
  • Еріксон: епігенетична концепція, его-ідентичність, 8 стадій і їхні конфлікти.
  • Полюс підліткової стадії: ідентичність / сплутування ролей.

Біхевіоризм: Дж. Уотсон, І. Павлов, Б. Скіннер; необіхевіоризм А. Бандури

  • Уотсон — засновник біхевіоризму, схема S → R.
  • Павлов — класичне зумовлення, умовний рефлекс.
  • Скіннер — оперантне зумовлення, підкріплення й покарання.
  • Бандура — соціальне научіння, научіння через спостереження, лялька Бобо, самоефективність.
  • Необіхевіоризм: S → O → R (проміжні змінні).

Гуманістична психологія: А. Маслоу, К. Роджерс, В. Франкл, І. Ялом

  • Порядок пʼяти рівнів піраміди Маслоу.
  • Три умови терапевта Роджерса: конгруентність, емпатія, безумовне прийняття.
  • Франкл = логотерапія, «воля до сенсу», «Людина в пошуках сенсу».
  • Ялом = чотири даності: смерть, свобода, ізоляція, безсенсовність.
  • Гуманістична психологія — «третя сила».

Ж. Піаже: генетична психологія (стадії когнітивного розвитку)

  • Поняття: схема, асиміляція, акомодація, рівновага, егоцентризм, збереження, константність обʼєкта.
  • Чотири стадії по порядку з віком: сенсомоторна (0–2), доопераційна (2–7), конкретних операцій (7–11), формальних операцій (11–15).
  • Головне досягнення кожної стадії.

Т. Парсонс: структурний функціоналізм, соціалізація, соціальний контроль

  • AGIL: Adaptation, Goal attainment, Integration, Latency — і що кожна означає.
  • Парсонс = структурний функціоналізм, соціальний порядок, рівновага.
  • Соціалізація → інтерналізація цінностей; соціальний контроль → санкції при відхиленні.
  • Два механізми підтримання стабільності: соціалізація + соціальний контроль.

Р. Мертон: функціональний аналіз, явні та латентні функції, теорії середнього рівня; А. Шюц: феноменологічна соціологія, життєвий світ

  • Мертон: явні (усвідомлені) / латентні (приховані) функції + дисфункції.
  • Теорії середнього рівня — між гіпотезами і «великою теорією».
  • Шюц: життєвий світ, природна настанова, інтерсуб'єктивність, типізації, запас знань.
  • Коріння Шюца: Гуссерль (феноменологія) + Вебер (розуміння).

Різновиди досліджень: теоретичні/емпіричні, фундаментальні/прикладні, розвідувальні/описові/аналітичні, польові/лабораторні

  • Критерії: спосіб знань (теоретичне/емпіричне), мета (фундаментальне/прикладне), глибина (розвідувальне/описове/аналітичне), умови (польове/лабораторне).
  • Розвідувальне — уточнює; описове — що; аналітичне — чому.
  • Польове = природні умови; лабораторне = контрольовані штучні.

Проблема, мета, завдання, об'єкт і предмет наукового дослідження

  • Обʼєкт ширший → предмет вужчий (предмет міститься в обʼєкті).
  • Мета одна; завдань кілька.
  • Ланцюг: проблема → тема → мета → завдання; обʼєкт → предмет → гіпотеза.
  • Завдання формулюють дієсловами (проаналізувати, виміряти, порівняти).

Програма дослідження: структура та етапи; концептуалізація й операціоналізація понять

  • Два розділи програми: методологічний + процедурний.
  • Ланцюг: проблема → об’єкт → предмет → мета → завдання → гіпотези.
  • Концептуалізація = уточнення змісту поняття; операціоналізація = перехід до вимірюваних індикаторів.
  • Гіпотеза має бути емпірично перевірюваною.
  • Незалежна змінна — причина, залежна — наслідок.

Гіпотези дослідження: теоретичні, емпіричні, статистичні

  • Три рівні: теоретична → емпірична → статистична.
  • H₀ — немає відмінностей; H₁ — є відмінності.
  • Перевіряють (відхиляють) саме H₀.
  • Ознаки гіпотези: перевірність і фальсифікованість.

Вибірковий метод: генеральна сукупність, вибірка, методи формування вибірки

  • Генеральна сукупність = все; вибірка = частина.
  • Дві групи методів: ймовірнісні (випадкова, систематична, стратифікована, гніздова) і неймовірнісні (квотна, стихійна, снігова куля).
  • Крок систематичної вибірки: k = обсяг генеральної / обсяг вибірки.
  • Репрезентативність важливіша за обсяг.

Якість інформації: репрезентативність, валідність (змістовна, критеріальна, конструктна), надійність

  • Три критерії якості: репрезентативність, валідність, надійність.
  • Три валідності: змістова, критеріальна (поточна + прогностична), конструктна.
  • Види надійності: ретестова, паралельних форм, внутрішня узгодженість.
  • Правило: надійність — умова валідності, але не навпаки.

Метод спостереження: види, переваги і недоліки, роль спостерігача

  • Класифікації за ознаками: позиція (включене/невключене), поінформованість (відкрите/приховане), умови (польове/лабораторне), організація (структуроване/неструктуроване), регулярність (систематичне/випадкове).
  • Переваги: природність, безпосередність. Недоліки: субʼєктивність, пасивність, важко повторити.
  • Самоспостереження = інтроспекція.

Експеримент: констатувальний, формувальний, природний, лабораторний; внутрішня і зовнішня валідність

  • Констатувальний = фіксує стан; формувальний = розвиває/формує.
  • Природний = звичні умови; лабораторний = штучні, контрольовані.
  • Внутрішня валідність = впевненість у причині; зовнішня = перенесення на реальність.
  • Компроміс: контроль ↑ → внутрішня ↑, зовнішня ↓.

Опитування: анкетування (види) та інтерв'ювання (фокус-групове, глибинне, біографічне)

  • Два види опитування: анкетування (письмове) та інтерв'ювання (усне).
  • Три типи запитань: закриті, відкриті, напівзакриті.
  • Три види інтерв'ю з теми: фокус-групове (група), глибинне (детально про одного), біографічне (історія життя).
  • Форми інтерв'ю: стандартизоване, напівстандартизоване, вільне.

Анкета: види питань та вимоги до її композиції

  • Три частини анкети: вступна → основна → паспортичка.
  • Види за формою: закриті (альтернативні/неальтернативні), відкриті, напівзакриті.
  • Функції питань: основні, контрольні, фільтри.
  • Прямі vs непрямі (проєктивні) питання.
  • Принцип «воронки».

Експертні опитування: відбір і підготовка експертів, види експертних процедур

  • Відмінність: експертне = якість (компетентність), масове = кількість.
  • Критерії відбору: компетентність, досвід, об’єктивність.
  • Способи оцінки компетентності: документи, самооцінка, взаємооцінка.
  • Дельфі = заочний + анонімний + багатотуровий.
  • Мозковий штурм = груповий + без критики на етапі генерації ідей.

Соціометрія як метод: індекси, матриці, соціограми

  • Сi = отримані вибори / (N − 1) — статус.
  • Ei = зроблені вибори / (N − 1) — експансивність.
  • Статус = стовпець матриці; експансивність = рядок.
  • Категорії: зірки → ті, кому віддають перевагу → прийняті → знехтувані → ізольовані (0).
  • Автор методу — Дж. Морено.

Аналіз документів; контент-аналіз

  • Контент-аналіз = якісна інформація → кількісні показники.
  • Дві одиниці: аналізу (що шукаємо) і рахунку (чим вимірюємо).
  • Класифікація документів: письмові, іконографічні, статистичні, фонетичні; особисті/офіційні; первинні/вторинні.
  • Переваги: обʼєктивність, великі масиви, ненавʼязливість.

Вимірювання в дослідженні: види і рівні; шкали (номінальні, порядкові, метричні)

  • Чотири рівні по зростанню: номінальний → порядковий → інтервальний → шкала відношень.
  • Номінальна = назви; порядкова = порядок без відстані; інтервальна = рівні інтервали, умовний нуль; відношень = абсолютний нуль.
  • Метричні = інтервальна + відношень. Неметричні = номінальна + порядкова.
  • Дозволене: номінальна — частоти, мода; порядкова — ще й медіана, ранги; метричні — середнє, всі арифметичні дії.

Описова статистика: міри центральної тенденції та варіації; довірчий інтервал

  • M = Σx / n; σ = √D; D = Σ(x−x̄)²/n; V = (σ/x̄)·100%.
  • Медіана стійка до викидів, середнє — ні.
  • Шкали: номінальна → мода; порядкова → + медіана; інтервальна → + середнє.
  • 95% — стандартний рівень довіри; ↑n і ↓σ звужують ДІ.

Статистичний зв'язок між змінними: коефіцієнти кореляції; перевірка статистичних гіпотез

  • Діапазон r: від −1 до +1; знак = напрям, модуль = сила.
  • Пірсон — кількісні/нормальні; Спірмен — рангові/порядкові.
  • H0 = «звʼязку немає»; p ≤ α → відхиляємо H0.
  • Стандартні α: 0,05 і 0,01.
  • Помилка I роду — хибно знайшли звʼязок; II роду — пропустили реальний.

Лінійна регресія: парна та багатовимірна

  • Парна: Y = a + b·X. Множинна: Y = a + b₁X₁ + … + bₖXₖ.
  • a — значення Y при X=0; b — зміна Y на одиницю X.
  • R² ∈ [0;1] — частка поясненої дисперсії.
  • Метод оцінки — найменших квадратів (мінімум суми квадратів залишків).
  • Регресія ≠ причинність.

Соціалізація: первинна і вторинна; механізми (адаптація, інтеграція); ресоціалізація

  • Соціалізація — засвоєння соціального досвіду, триває все життя.
  • Первинна = раннє, близьке оточення; вторинна = зріле, формальні інституції.
  • Адаптація = пристосування; інтеграція = прийняття цінностей.
  • Ресоціалізація = засвоєння нових норм замість старих.
  • Агенти: сімʼя, школа, однолітки, ЗМІ, колектив, держава.

Агенти і суб'єкти соціалізації: сім'я, групи однолітків, освіта, традиційні ЗМІ, нові медіа

  • Первинна соціалізація = близьке оточення, дитинство; вторинна = формальні інститути, зрілість.
  • Сім'я й однолітки — первинні агенти; школа, медіа, армія — вторинні.
  • Відмінність ЗМІ: традиційні — односпрямовані, нові — інтерактивні.
  • Ресоціалізація — нові норми замість старих.

Девіантна поведінка: позитивна і негативна девіація; рівні; соціальні та психологічні чинники; профілактика

  • Девіація = відхилення від норми; буває позитивна і негативна.
  • Делінквентна — порушення правових норм (підтип негативної).
  • Аномія — безнормʼя, стан руйнування норм.
  • Рівні профілактики: первинна (запобігання), вторинна (група ризику), третинна (корекція).
  • Санкції: формальні / неформальні, позитивні / негативні.

Форми девіантної поведінки: суїцидальна та залежна поведінка; булінг, мобінг, ейджизм

  • Девіантна (ширше) → делінквентна (порушення закону, вужче).
  • Булінг — колектив/школа; мобінг — робота; ейджизм — за віком.
  • Ознаки булінгу: систематичність + нерівність сил + намір шкодити.
  • Залежність: хімічна і нехімічна (поведінкова).
  • Етапи суїцидальної поведінки: думки → наміри → спроба.

Соціальні статуси: офіційні/неофіційні, приписані/здобуті; явище маргінальності

  • Дві пари класифікацій: приписаний/здобутий (за способом набуття) та офіційний/неофіційний (за закріпленістю).
  • Приписаний — від народження, без зусиль; здобутий — завдяки зусиллям.
  • Маргінальність = проміжне становище «між» групами.
  • Статус — позиція, роль — поведінка.

Соціальні ролі: активні/пасивні, явні/латентні; структура ролі (когнітивна, афективна, конативна складові)

  • Статус = позиція, роль = очікувана поведінка.
  • Активна/пасивна — за виконанням у даний момент.
  • Явна/латентна — за усвідомленістю й відкритістю.
  • Три складові: когнітивна (знаю), афективна (відчуваю), конативна (дію).

Стать і гендер: маскулінність, фемінінність, андрогінність; гендерна ідентичність та кризи

  • Стать — біологічне, гендер — соціальне.
  • Три типи: маскулінність, фемінінність, андрогінність.
  • Андрогінність — поєднання рис, пов'язують із С. Бем.
  • Гендерна соціалізація — засвоєння ролей через середовище.
  • Гендерна ідентичність — внутрішнє відчуття свого гендеру.

Гендерні стереотипи; гендерна рівність і дискримінація; сексизм, фемінізм

  • Стать — біологічне, гендер — соціальне.
  • Стереотип → соціалізація → роль → (можлива) дискримінація — логічний ланцюг.
  • Сексизм буває явний і прихований («доброзичливий»).
  • Гендерна рівність = рівні права й можливості, а не однаковість.
  • «Скляна стеля» і «гендерний розрив в оплаті» — приклади нерівності.

Діяльність: гра, навчання, праця; провідна діяльність

  • Структуру: потреба → мотив → мета → дії → операції → результат.
  • Три види діяльності та їхній головний критерій (гра — процес, навчання — зміна суб'єкта, праця — продукт).
  • Послідовність провідних діяльностей за віками (список вище).

Професіоналізація: етапи (самовизначення, навчання, адаптація, становлення, реалізація, завершення)

  • Послідовність етапів: самовизначення → навчання → адаптація → становлення → реалізація → завершення. Запамʼятай логіку: обрав → навчився → звик → утвердився → досяг майстерності → завершив.

Мотивація і стимулювання праці; ієрархія потреб А. Маслоу в трудовій діяльності

  • П'ять рівнів Маслоу по порядку знизу вгору: фізіологічні → безпека → соціальні → повага → самоактуалізація.
  • Мотив = внутрішнє; стимул = зовнішнє.
  • Три види стимулів: матеріальне грошове, матеріальне негрошове, нематеріальне.
  • Правило: задоволена потреба не мотивує.

Професійне вигорання і професійні кризи

  • Три компоненти вигорання: емоційне виснаження, деперсоналізація (цинізм), редукція особистих досягнень.
  • Вигорання = наслідок ХРОНІЧНОГО професійного стресу.
  • Види криз за етапами кар’єри: вибір → адаптація → зростання/рутина → завершення.
  • Втома минає після відпочинку — вигорання ні.

Спілкування: комунікативна сторона; комунікатор, реципієнт, канал, комунікативні бар'єри

  • Три сторони спілкування: комунікативна, інтерактивна, перцептивна.
  • Схема: комунікатор → повідомлення (код) → канал → реципієнт → зворотний зв'язок.
  • Види бар'єрів: розуміння, семантичний, фонетичний, стилістичний, логічний, психологічні.
  • Коди: вербальний і невербальний.

Спілкування: перцептивна сторона (ідентифікація, соціальна рефлексія, стереотипізація, каузальна атрибуція, атитюд)

  • 5 механізмів: ідентифікація, емпатія, соціальна рефлексія, стереотипізація, каузальна атрибуція.
  • 3 компоненти атитюду: когнітивний, афективний, поведінковий.
  • Види атрибуції: особистісна та ситуативна.
  • Фундаментальна помилка атрибуції — її суть.
  • Ефекти: ореолу, первинності, новизни, стереотипізації.

Спілкування: інтерактивна сторона (взаємодія)

  • Три сторони спілкування: комунікативна, перцептивна, інтерактивна.
  • Два типи взаємодії: кооперація і конкуренція.
  • Пʼять стратегій у конфлікті: суперництво, пристосування, уникнення, компроміс, співпраця.
  • Три его-стани: Батько, Дорослий, Дитина.

Конфлікт: типи (внутрішньоособистісний, міжособистісний, внутрішньогруповий, міжгруповий)

  • 4 типи: внутрішньоособистісний, міжособистісний, внутрішньогруповий, міжгруповий — за критерієм «хто учасники».
  • 5 стратегій: суперництво, пристосування, уникнення, компроміс, співпраця.
  • Стадії: передконфлікт → інцидент → ескалація → завершення → післяконфлікт.
  • Функції: конструктивні та деструктивні.

Рольові конфлікти; стилі поведінки в конфлікті (суперництво, уникнення, компроміс, співпраця, пристосування)

  • 5 стилів Томаса–Кілмена та дві осі (напористість + кооперація).
  • Положення кожного стилю: суперництво (+/−), пристосування (−/+), уникнення (−/−), співпраця (+/+), компроміс (середнє).
  • Три типи рольового конфлікту: між-, внутрішньо-, особистісно-рольовий.

Запобігання та розв'язання конфліктів

  • П'ять стратегій: суперництво, пристосування, уникнення, компроміс, співпраця.
  • Співпраця = win-win, найконструктивніша.
  • Стадії: передконфлікт → інцидент → ескалація → кульмінація → розв'язання → постконфлікт.
  • Структура: учасники, об'єкт, предмет, інцидент, позиції/інтереси.
  • Медіація — участь нейтральної третьої сторони.

Організація і формальна група: структура, функції, управління

  • Функції управління: планування, організація, мотивація, контроль.
  • Три стилі керівництва: авторитарний, демократичний, ліберальний.
  • Ознаки організації: мета, ієрархія, розподіл праці, правила, сталість.
  • Відмінність: керівник призначений — лідер висунутий групою.

Лідерство і керівництво: типологія лідерства; стилі керівництва (авторитарний, демократичний, ліберальний)

  • Три стилі: авторитарний, демократичний, ліберальний (автор — К. Левін).
  • Керівництво = формальне/посада; лідерство = неформальне/авторитет.
  • Два типи лідерів за роллю: діловий (інструментальний) і емоційний (експресивний).

Корпоративна культура організації

  • Три рівні за Шейном: артефакти → проголошені цінності → базові уявлення.
  • Чотири типи: влади, рольова, завдання, особистості.
  • Функції: інтеграційна, регулятивна, мотиваційна, адаптивна, іміджева.
  • Різниця: сильна/слабка культура; субкультура/контркультура.

Сім'я: функції (репродуктивна, виховна, економічна, комунікативна, дозвіллєва, психологічного захисту)

  • Перелік функцій: репродуктивна, виховна, економічна, комунікативна, дозвіллєва, психологічного захисту.
  • Ключове слово-підказку до кожної: діти — репродуктивна; норми/цінності дітям — виховна; бюджет/побут — економічна; спілкування — комунікативна; відпочинок — дозвіллєва; підтримка/безпека — захисту.
  • Сім'я = і мала група, і соціальний інститут.

Види сім'ї (нуклеарна/розширена, патріархальна/егалітарна, моногамна/полігамна); шлюб і стосунки

  • Нуклеарна = батьки + діти; розширена = кілька поколінь.
  • Патріархальна (чоловік) / матріархальна (жінка) / егалітарна (рівність).
  • Моногамія = один + одна; полігінія = багато дружин; поліандрія = багато чоловіків.
  • Шлюб ≠ сім'я (шлюб — союз, сім'я — спільнота).
  • П'ять функцій сім'ї.

Сімейні кризи та актуальні проблеми сучасної сім'ї

  • Функції сім'ї (мінімум 5).
  • Етапи сімейного циклу по порядку.
  • Різниця: нормативна криза ↔ ненормативна криза.
  • Типи сімей (нуклеарна/розширена, повна/неповна, партнерська).

Соціальна група: поняття, ознаки; класифікація (великі, середні, малі групи)

  • Ознаки групи: спільна мета, взаємодія, відчуття «ми», норми, ролі/статуси.
  • Поділ за розміром: мала (особисті контакти) → середня → велика (опосередковані звʼязки).
  • Пари критеріїв: первинна/вторинна, формальна/неформальна, референтна група.

Великі соціальні групи: класові, демографічні, професійні, територіальні

  • Чотири типи великих груп і їх ознаки: класові — власність/виробництво; демографічні — стать і вік; професійні — фах і діяльність; територіальні — місце проживання.
  • Відмінність великої групи від малої: численність + опосередковані контакти проти прямого спілкування.
  • Людина належить одночасно до кількох груп.

Натовп як стихійна група: типологія натовпу

  • Види натовпу: випадковий, конвенційний, експресивний (та екстатичний), діючий.
  • Підвиди діючого: агресивний, панічний, стяжальний, повстанський.
  • Механізми: зараження, навіювання, наслідування.
  • Ознаки натовпу: численність, контактність, емоційність, анонімність, неорганізованість.

Етнічні групи: форми етносів та етнічні процеси

  • Послідовність форм: рід → племʼя → народність → нація.
  • Головна ознака етносу — етнічна самосвідомість.
  • Обʼєднавчі процеси: асиміляція, консолідація, інтеграція.
  • Роздільний процес: диференціація (поділ).
  • Діаспора — поза батьківщиною; меншина — серед іншого етносу.

Етнічна ідентичність та етнічна свідомість

  • Три складники етнічної ідентичності: когнітивний, емоційний, поведінковий.
  • Основа етнічної свідомості — опозиція «МИ — ВОНИ».
  • Різниця: етнос (культура) → нація (культура + держава).
  • Етноцентризм vs толерантність.

Малі групи: первинні/вторинні, формальні/неформальні, референтні/членства, квазігрупи

  • Три пари критеріїв: первинна/вторинна (звʼязки), формальна/неформальна (структура), референтна/членства (орієнтація/належність).
  • Квазігрупи: натовп, аудиторія, публіка, соціальні кола — без сталої структури.
  • Первинна група = місце первинної соціалізації.
  • Референтна = еталон, орієнтир (може не збігатися з членством).

Структура і динамічні процеси малої групи; соціально-психологічний клімат

  • Ознаки малої групи: спільна мета, безпосередній контакт, норми, відчуття «ми».
  • Пари понять: формальна/неформальна, первинна/вторинна, лідер/керівник, референтна група.
  • Елементи структури: статусна, рольова, комунікативна, емоційна.
  • Поняття: групова динаміка, згуртованість, конформізм, соціально-психологічний клімат (сприятливий/несприятливий).

Конформізм і конформність; згуртованість групи

  • Конформність = підлаштування під тиск групи.
  • Два типи: зовнішня (назовні) і внутрішня (справжня).
  • Два механізми: нормативний (прийняття) та інформаційний (правота).
  • Союзник, анонімність, упевненість — знижують конформність.
  • Згуртованість — тяжіння членів до групи; підвищує конформність.

Свідомість: суспільна, масова, групова, індивідуальна

  • Чотири види за носієм: індивідуальна → групова → масова → суспільна.
  • Форми суспільної свідомості: політична, правова, моральна, релігійна, естетична, наукова, філософська.
  • Два рівні: буденна і теоретична.
  • Свідомість — тільки в людини; ознаки: усвідомлення, цілепокладання, мова, самосвідомість.

Механізми впливу на масову свідомість: наслідування, навіювання, переконання, зараження, чутки, мода

  • Навіювання — без критики, через авторитет/емоції; переконання — через аргументи й логіку.
  • Зараження — передача ЕМОЦІЇ; наслідування — копіювання ПОВЕДІНКИ.
  • Умови появи чуток: дефіцит інформації + тривога.
  • У натовпі: анонімність, зниження критичності, зростання навіюваності.

Соціальний інститут: поняття, функції, ознаки; види (економічні, політичні, релігійні, культури, соціалізації)

  • Пʼять видів: економічні, політичні, релігійні, культури, соціалізації.
  • Функції: явні / латентні; регуляція, соціалізація, інтеграція, трансляція досвіду.
  • Ознаки: норми, ролі/статуси, установи, символи, стійкість.
  • Терміни: дисфункція, явна/латентна функція.

Соціальна стратифікація: критерії; види нерівності (економічна, політична, правова, культурна, цифрова)

  • Три критерії Вебера: дохід, влада, престиж.
  • Чотири історичні системи: рабство → касти → стани → класи.
  • Пʼять видів нерівності: економічна, політична, правова, культурна, цифрова.
  • Мобільність: вертикальна/горизонтальна; статус: приписаний/досягнутий.

Соціальна мобільність: вертикальна/горизонтальна; механізми та чинники

  • Горизонтальна = без зміни статусу; вертикальна = зі зміною (висхідна/низхідна).
  • Міжпоколінна = з батьками; внутрішньопоколінна = в межах життя.
  • Соціальні ліфти: освіта, армія, церква, шлюб, власність, політика.
  • Відкрите суспільство — висока мобільність; закрите — обмежена.
  • Маргінальність — проміжний стан при переміщенні.

Міграція як просторова мобільність

  • Еміграція = виїзд, імміграція = вʼїзд.
  • Сальдо міграції = іммігранти − емігранти.
  • Види за тривалістю: постійна, тимчасова, сезонна, маятникова.
  • Фактори: «виштовхування» (push) і «притягування» (pull).
  • Біженець (за кордон) ≠ ВПО (у межах країни).

Вступ PRO · конспекти всіх тем — на сторінці «Конспекти»