Шпаргалка: Політологія та міжнародні відносини

380 пунктів із 88 тем — усе, що варто знати напамʼять.

Відкриється вікно друку — там можна одразу зберегти у PDF. Шапка сайту й кнопки на аркуш не потраплять.

Політичні вчення Стародавнього світу та античності: Платон, Арістотель, Цицерон; ідеї про державу і форми правління

  • Платон — «Держава», три стани, правлять філософи, лінія виродження.
  • Арістотель — «Політика», zoon politikon, 2 критерії; правильні: монархія/аристократія/політія; неправильні: тиранія/олігархія/демократія.
  • Цицерон — res publica, змішана форма правління, природне право.

Політична думка Середньовіччя: Аврелій Августин, Фома Аквінський; теократичні концепції влади

  • Августин — «Про град Божий», два гради, держава як «необхідне зло», патристика.
  • Аквінський — «Сума теології», держава природна, монархія, 4 закони (вічний, природний, людський, божественний), схоластика, вплив Аристотеля.
  • Теократія = верховенство духовної влади над світською.

Політична думка доби Відродження та Реформації; Ніколо Макіавеллі та засади політичного реалізму

  • Макіавеллі: 1469–1527, «Державець», «Роздуми».
  • Реформація — 1517, Мартін Лютер.
  • Лев і лисиця; virtù і fortuna; «мета виправдовує засоби».
  • Боден — суверенітет; Томас Мор — «Утопія» (1516).
  • Макіавеллі — засновник політичного реалізму й терміна «держава» (stato).

Теорії суспільного договору та природного права: Томас Гоббс, Джон Локк

  • Гоббс — «Левіафан», абсолютна влада, «війна всіх проти всіх», самозбереження.
  • Локк — «Два трактати про врядування», права на життя, свободу, власність, право на опір, зачатки поділу влади, батько лібералізму.
  • Спільне: ідея природного стану, суспільного договору, природних прав.

Політичні ідеї Просвітництва: Шарль Монтеск'є (поділ влади), Жан-Жак Руссо (народний суверенітет)

  • Монтеск'є — «Про дух законів» — поділ влади (законодавча, виконавча, судова) + стримування і противаги.
  • Руссо — «Про суспільний договір» — народний суверенітет, загальна воля, пряма демократія.
  • Три форми правління Монтеск'є: республіка/монархія/деспотія.
  • Цитата Руссо про «кайдани».

Класичний лібералізм і консерватизм: Джон Стюарт Мілль, Бенджамін Констан, Едмунд Берк

  • Мілль — «Про свободу», принцип шкоди, «тиранія більшості», утилітаризм.
  • Констан — дві свободи: стародавніх (участь) і сучасних (особисті права).
  • Берк — «Роздуми про революцію у Франції», традиція, органічне суспільство, поступові зміни, засновник консерватизму.

Марксизм: К. Маркс, Ф. Енгельс; матеріалістичне розуміння історії та класова теорія

  • Маркс (1818–1883), Енгельс (1820–1895), «Маніфест» — 1848, «Капітал».
  • Формаційна п'ятірка: первіснообщинна → рабовласницька → феодальна → капіталістична → комуністична.
  • Пара класів капіталізму: буржуазія і пролетаріат.
  • Ключові терміни: спосіб виробництва, базис/надбудова, додаткова вартість, класова боротьба, диктатура пролетаріату.

Теорії еліт: Гаетано Моска, Вільфредо Парето, Роберт Міхельс («залізний закон олігархії»)

  • Моска — «політичний (правлячий) клас», панування через організованість.
  • Парето — циркуляція еліт, «леви» і «лиси», «цвинтар аристократій».
  • Міхельс — «залізний закон олігархії».
  • Усі троє — класики елітизму кінця XIX – початку XX ст.

Теорії демократії: Йозеф Шумпетер, Роберт Даль (поліархія); деліберативна демократія

  • Шумпетер — демократія як метод/процедура конкуренції еліт (1942).
  • Даль — поліархія; два виміри: конкуренція (змагальність) та інклюзивність (участь); перелік інституційних гарантій.
  • Деліберативна демократія — легітимність через раціональну публічну деліберацію; імена: Габермас, Ролз.

Українська політична думка княжої та козацько-гетьманської доби; конституція Пилипа Орлика

  • 1710 — Конституція Пилипа Орлика (Бендери).
  • 1658 — Гадяцький договір (Виговський).
  • Іларіон — «Слово про закон і благодать» (XI ст.).
  • Мономах — «Повчання».
  • Три ідеї Конституції Орлика: обмеження гетьмана, Генеральна рада, православ’я як державна віра.

Українська політична думка XIX ст.: Михайло Драгоманов, Микола Костомаров (Кирило-Мефодіївське братство)

  • Братство: 1845–1847, Київ; документи — «Книга буття українського народу» і Статут.
  • Костомаров — автор «Книги буття»; два крила братства.
  • Драгоманов: громада, федералізм, громадівський соціалізм, журнал «Громада», проєкт «Вільна спілка», формула «космополіт в ідеях, українець у ділах».

Українська політична думка XX ст.: В'ячеслав Липинський, Дмитро Донцов, Михайло Грушевський

  • Грушевський — народництво, федералізм/автономія → незалежність; голова УЦР.
  • Липинський — консерватизм, гетьманат, класократія/демократія/охлократія, «Листи до братів-хліборобів», територіальний патріотизм.
  • Донцов — інтегральний націоналізм, волюнтаризм, ініціативна меншість, «Націоналізм».

Позитивізм, біхевіоризм та інституціоналізм у розвитку політичної науки

  • Конт — засновник позитивізму, ідея «позитивного» (фактичного) знання.
  • Послідовність логіки: позитивізм (факти) → інституціоналізм (інститути) → біхевіоризм (поведінка).
  • Біхевіоризм — США, середина XX ст., емпіричні й кількісні методи.
  • Позитивізм = розмежування фактів і цінностей.

Сучасні західні політичні теорії: неолібералізм, неоконсерватизм, комунітаризм

  • Неолібералізм: ринок, мінімальна держава — Гаєк, Фрідман, Нозік.
  • Неоконсерватизм: ринок + традиція + порядок + сильна держава в безпеці.
  • Комунітаризм: спільнота, спільне благо, права й обов'язки — Волцер, Тейлор, Макінтайр, Етціоні.
  • Лінія розмежування: індивід ↔ традиція ↔ спільнота.

Соціалістична, анархістська та націоналістична політична думка: основні представники та ідеї

  • Утопісти: Сен-Сімон, Фур’є, Оуен.
  • Марксизм: Маркс + Енгельс, класова боротьба, додаткова вартість, диктатура пролетаріату.
  • Анархісти: Прудон, Бакунін, Кропоткін.
  • Ревізіонізм/соцдем: Бернштейн.
  • Два типи націоналізму: громадянський та етнічний.

Політологія як наука: об'єкт, предмет, методи, функції, категорії

  • Об'єкт = політична сфера (широко); предмет = закономірності влади й політичних систем (вузько).
  • П'ять функцій: пізнавальна, прогностична, практична, світоглядна, виховна.
  • Спеціальні методи: системний, порівняльний, історичний, інституційний, біхевіористський, структурно-функціональний.
  • Базові категорії: політика, влада, політична система, держава, режим.

Політика як суспільне явище: сутність, структура, функції, види; співвідношення з іншими сферами

  • Визначення політики через владу.
  • Елементи структури: суб'єкти, об'єкти, влада, відносини, свідомість, організація, норми.
  • Перелік функцій: інтеграційна, регулятивна, управлінська, соціалізації, мобілізаційна, інноваційна.
  • Види за сферою (внутрішня/зовнішня) і за напрямом.
  • Три моделі співвідношення політики й моралі.

Політична влада: сутність, джерела, ресурси; легітимність та її типи за Максом Вебером

  • Три типи легітимності за Вебером: традиційний, харизматичний, легальний (раціонально-легальний).
  • Основа кожного: традиція — харизма — закон.
  • Різниця: легітимність = визнання, легальність = законність.
  • Групи ресурсів: економічні, силові, нормативні, інформаційні, соціальні.

Політична система суспільства: структура і функції; моделі Девіда Істона та Габріеля Алмонда

  • Істон: вхід (вимоги + підтримка) → конверсія → вихід (рішення) → зворотний звʼязок.
  • Алмонд, функції входу: соціалізація/рекрутування, артикуляція, агрегація, комунікація.
  • Алмонд, функції виходу: нормотворення, застосування норм, контроль за дотриманням.
  • Пʼять підсистем: інституційна, нормативна, комунікативна, культурно-ідеологічна, функціональна.

Політичні режими: тоталітарний, авторитарний, демократичний — ознаки та порівняння

  • Три режими за зростанням свободи: тоталітарний → авторитарний → демократичний.
  • Маркери тоталітаризму: єдина ідеологія, одна партія, культ вождя, масовий терор, тотальний контроль.
  • Маркери демократії: вибори, плюралізм, поділ влади, права людини, верховенство права.
  • Авторитаризм = контроль лише над політикою.

Демократія: поняття, принципи, форми та моделі; сучасні теорії демократії

  • Демократія = влада народу; джерело влади — народ (народний суверенітет).
  • Дві форми: пряма (референдум, плебісцит) і представницька (вибори органів).
  • Принципи: вибори, плюралізм, поділ влади, верховенство права, права людини, захист меншості.
  • Моделі: ліберальна, плюралістична, елітарна (Шумпетер), партиципаторна, деліберативна.

Держава як політичний інститут: походження, ознаки, функції, форми

  • Три елементи форми держави: правління + устрій + режим.
  • Види республік: президентська, парламентська, змішана.
  • Види монархій: абсолютна, дуалістична, парламентська.
  • Устрій: унітарна, федерація, конфедерація.
  • Головна ознака держави — суверенітет.
  • Пʼять теорій походження (теологічна, патріархальна, договірна, насильства, класова).

Правова та соціальна держава; принцип верховенства права; поділ влади

  • Три гілки влади: законодавча, виконавча, судова.
  • Автор класичної теорії поділу влади — Шарль Монтеск’є.
  • Ознаки правової держави: верховенство права, права людини, поділ влади, взаємна відповідальність, незалежний суд.
  • Різниця: верховенство права > верховенства закону.
  • Соціальна держава = соціальний захист + рівні можливості.

Громадянське суспільство: сутність, структура, функції; взаємодія з державою

  • Визначення ГС (недержавна, добровільна, самоорганізована сфера).
  • Чотири групи структури: економічна, соціальна, політична, духовно-культурна.
  • П'ять функцій: захисна, контрольна, комунікативна, соціалізуюча, інтегративна.
  • Передумови: приватна власність, правова держава, свободи, плюралізм.

Політична еліта: сутність, типи, функції, системи рекрутування

  • Моска — правлячий клас; Парето — циркуляція еліт, леви/лиси; Міхельс — залізний закон олігархії.
  • Дві системи рекрутування: антрепренерська (відкрита, демократія) і гільдій (закрита, авторитаризм).
  • Функції: стратегічна, управлінська, інтегративна, представницька, комунікативна.

Політичне лідерство: природа, типологія (за Вебером), функції; сучасні концепції

  • Три типи Вебера: традиційне, харизматичне, раціонально-легальне + на чому кожне тримається.
  • Автори: Вебер (легітимність), Бернс (трансакційне/трансформаційне), Херманн (образи).
  • Стилі: авторитарний, демократичний, ліберальний.
  • Основні функції лідера (інтеграція, мобілізація, цілепокладання, комунікація).

Політична культура: сутність, структура, типи (Алмонд і Верба); політична субкультура

  • Автори: Алмонд і Верба, праця «Громадянська культура» (1963).
  • Три типи: патріархальна, підданська, активістська + змішана громадянська.
  • Три елементи структури: когнітивний, афективний, оцінний.
  • 4 об’єкти орієнтацій: система, «вхід», «вихід», сам учасник.

Політична свідомість, політична соціалізація та політична поведінка

  • Дві форми свідомості: ідеологія + психологія.
  • Два рівні: буденний і теоретичний.
  • Агенти соціалізації: сім'я, освіта, ЗМІ, партії, церква, оточення.
  • Первинна і вторинна соціалізація; ресоціалізація.
  • Конвенційна vs неконвенційна участь; абсентеїзм = свідоме ухилення.

Політичні ідеології: лібералізм, консерватизм, соціалізм, націоналізм, фашизм

  • Ключове слово кожної ідеології: лібералізм — СВОБОДА, консерватизм — ТРАДИЦІЯ, соціалізм — РІВНІСТЬ, націоналізм — НАЦІЯ, фашизм — ДЕРЖАВА/ВОЖДЬ.
  • Два напрями соціалізму: марксизм (революція) і соціал-демократія (реформи).
  • Фашизм — крайня права, тоталітарна, антидемократична ідеологія.

Політична участь та абсентеїзм; форми політичної участі громадян

  • Визначення: участь, абсентеїзм, конвенційні/неконвенційні форми.
  • Поділи участі: добровільна/мобілізована, конвенційна/неконвенційна, активна/епізодична/пасивна.
  • Головні причини абсентеїзму (байдужість, недовіра, зневіра у впливі голосу).
  • Наслідок абсентеїзму — зниження легітимності влади.

Форми державного правління: монархія та республіка, їх різновиди

  • Монархія: абсолютна, обмежена (дуалістична, парламентська).
  • Республіка: президентська, парламентська, змішана.
  • Критерії розрізнення: спосіб здобуття влади (спадок чи вибори), строковість, перед ким відповідальний уряд.
  • Україна — змішана республіка.
  • Три різні характеристики держави: правління, устрій, режим — не змішувати.

Форми державного устрою: унітарна держава, федерація, конфедерація

  • Ознаки унітарної держави: одна конституція, одні органи влади, одне громадянство.
  • Ознаки федерації: дворівнева влада, конституції суб'єктів, подвійне громадянство, без права виходу.
  • Ознаки конфедерації: суверенітет членів, право виходу, тимчасовість.
  • Україна — унітарна держава з автономією (АРК).
  • Приклади: Франція/Польща/Японія — унітарні; США/ФРН/Швейцарія — федерації.

Парламент: структура, функції, повноваження; парламентаризм та його моделі

  • Три базові функції: законодавча, представницька, контрольна.
  • Україна — змішана республіка, Верховна Рада — однопалатна.
  • Ознака парламентської моделі: уряд відповідальний перед парламентом.
  • Ознака президентської: уряд підзвітний президенту, немає вотуму недовіри.
  • Нижня палата — від громадян, верхня — від регіонів.

Інститут глави держави: президент і монарх; моделі президентства

  • Три моделі республіки + хто формує/контролює уряд у кожній.
  • Монархія: абсолютна, дуалістична, парламентська.
  • Критерії розрізнення: спосіб приходу до влади, строковість, відповідальність уряду.
  • Приклади-еталони: США (президентська), Німеччина/Італія (парламентська), Франція/Україна (змішана), ВеликаБританія/Японія (парламентська монархія).

Уряд і виконавча влада: порядок формування, склад, політична відповідальність

  • Хто формує уряд у трьох формах правління (парламент / президент / спільно).
  • Перед ким уряд відповідає в кожній формі.
  • Три форми політичної відповідальності: вотум недовіри, вотум довіри, відставка.
  • Різниця: політична відповідальність (за курс) vs юридична (за порушення закону).

Політичні партії: сутність, функції, типологія; кадрові та масові партії

  • Визначення партії й три ознаки, що відрізняють її від лобі.
  • Перелік функцій (мінімум 4–5).
  • Автор поділу на кадрові/масові — М. Дюверже.
  • Ключові відмінності кадрових і масових партій (членство, фінансування, дисципліна, активність).

Партійні системи: однопартійна, двопартійна, багатопартійна; чинники формування

  • Три типи: однопартійна, двопартійна, багатопартійна.
  • Закон Дюверже: мажоритарна → двопартійність; пропорційна → багатопартійність.
  • Три чинники формування: виборча система, соціальні розколи, історія/режим.
  • Критерії впливовості: коаліційний потенціал і потенціал шантажу.
  • Відмінність однопартійної від домінуючої — реальність виборів і статус опозиції.

Виборчі системи: мажоритарна, пропорційна, змішана; закони Дюверже

  • Три типи систем і їхні наслідки для партійної системи.
  • Абсолютна більшість = 50%+1 (другий тур); відносна = просто більше за інших.
  • Перший закон Дюверже: мажоритарна відносна → двопартійність.
  • Другий: пропорційна + мажоритарна у 2 тури → багатопартійність.
  • Механічний і психологічний ефекти.

Вибори та виборчий процес; референдум як форма безпосередньої демократії

  • 5 принципів виборів: загальні, рівні, прямі, таємні, вільні.
  • Три типи виборчих систем: мажоритарна, пропорційна, змішана.
  • Мажоритарна: абсолютна (понад 50%) і відносна більшість.
  • Активне право — обирати, пасивне — бути обраним.
  • Референдум vs вибори: питання vs особи.

Групи інтересів та групи тиску; лобізм у політичному процесі

  • Група інтересів впливає, але НЕ прагне влади; партія прагне влади.
  • Група тиску = група інтересів у дії.
  • Лобізм — законний вплив, не корупція.
  • Функції: артикуляція → агрегація → представництво.
  • Методи: прямі (переговори, експертиза) і непрямі (ЗМІ, акції).

Політичний процес: сутність, структура, стадії, типи

  • Пʼять стадій по порядку: артикуляція → агрегація → ухвалення → реалізація → контроль (зворотний звʼязок).
  • Критерії типологізації: масштаб, характер, форма, спосіб участі.
  • Відмінність процес vs система (динаміка vs структура).
  • Три режими: функціонування, розвиток, занепад.

Політична модернізація та політичний розвиток; транзитологія

  • Етапи транзиту: лібералізація → демократизація → консолідація.
  • Автори: Ліпсет (економіка→демократія), Хантінгтон (інституціалізація, три хвилі), О’Доннелл і Шміттер (етапи переходу), Растоу (генетична модель), Пшеворський (невизначеність).
  • Три хвилі демократизації та старт третьої — 1974 р., Португалія.
  • Первинна vs вторинна (наздоганяюча) модернізація.

Політичні конфлікти та кризи: типологія, причини, шляхи врегулювання

  • Стадії: виникнення → загострення → кульмінація → врегулювання.
  • Види криз: урядова, парламентська, конституційна, загальнонаціональна.
  • Методи: переговори, медіація, компроміс, консенсус, арбітраж, примус.
  • Конфлікт може бути конструктивним і деструктивним.

Політичні комунікації та засоби масової інформації; громадська думка

  • Функції ЗМІ: інформування, формування думки, контроль, артикуляція інтересів, соціалізація.
  • Agenda-setting — задають, про що думати.
  • Властивості громадської думки: поширеність, інтенсивність, стабільність, спрямованість.
  • «Четверта влада» — метафора впливу ЗМІ.

Місцеве самоврядування та децентралізація як політичні інститути

  • Самоврядування = виборне, вирішує місцеві питання, має свій бюджет.
  • Децентралізація = передача повноважень і ресурсів від центру до громад.
  • Три види: політична, адміністративна, фінансова.
  • Субсидіарність — рішення на найближчому до людини рівні.
  • Територіальна громада — первинний субʼєкт самоврядування.

Міжнародні відносини як об'єкт вивчення: сутність, суб'єкти, види, рівні аналізу

  • Головна ознака системи МВ — анархічність (немає наддержавної влади).
  • Головний суб'єкт — суверенна держава.
  • Три рівні аналізу: індивід — держава — система.
  • Три характери відносин: співробітництво, суперництво, конфлікт.

Політичний реалізм: Ганс Моргентау, Едвард Карр; національний інтерес і баланс сил

  • Моргентау — «Політика між націями», принципи політичного реалізму; інтерес = сила.
  • Карр — «Двадцятирічна криза», критика ідеалізму/утопізму.
  • Три стовпи реалізму: анархія, держава-центризм, національний інтерес.
  • Баланс сил = механізм стримування гегемона.
  • Реалізм песимістичний щодо людської природи.

Неореалізм (структурний реалізм) Кеннета Волца; полярність системи

  • Волц — засновник неореалізму, праця 1979 р.
  • Три елементи структури: анархія, однакові одиниці, розподіл можливостей.
  • Полярність: одно-, бі-, багатополярна; найстабільніша — біполярна.
  • Self-help, баланс сил, balancing vs bandwagoning.
  • Оборонний (Волц) vs наступальний (Міршаймер) реалізм.

Політичний ідеалізм і лібералізм у міжнародних відносинах; комплексна взаємозалежність

  • Ідеалізм ↔ Вільсон, Ліга Націй, колективна безпека.
  • Комплексна взаємозалежність ↔ Кеохейн і Най, три ознаки.
  • «М'яка сила» ↔ Най.
  • Три опори ліберального миру: демократія, торгівля/взаємозалежність, інституції.

Неолібералізм та теорія міжнародних режимів

  • Автори: Роберт Кеоган, Джозеф Най («Влада і взаємозалежність»), Стівен Краснер (визначення режимів).
  • Визначення режиму за Краснером (принципи, норми, правила, процедури).
  • Неолібералізм = абсолютні вигоди; реалізм = відносні вигоди.
  • Інституції знижують невизначеність і «ціну» співпраці.
  • Чотири елементи режиму по порядку.

Конструктивізм у теорії МВ: Александр Вендт; роль ідентичності та норм

  • Александр Вендт — головний теоретик конструктивізму.
  • Теза: «Анархія — це те, що з неї роблять держави».
  • Три культури анархії: гоббсівська, локківська, кантівська.
  • Ідентичність → інтереси (а не навпаки).
  • Норми: регулятивні і конститутивні.

Неомарксизм і світ-системний аналіз Іммануїла Валлерстайна

  • Автор і термін: Іммануїл Валлерстайн, світ-системний аналіз.
  • Три рівні: ядро — напівпериферія — периферія (і роль кожного).
  • Головна ідея: єдина капіталістична світ-економіка з нерівним обміном.
  • Споріднена теорія — теорія залежності.
  • Чим відрізняється від реалізму й лібералізму (економіка й експлуатація проти сили й співпраці).

Система міжнародних відносин: історичні типи (Вестфальська, Віденська, Версальсько-Вашингтонська, Ялтинсько-Потсдамська)

  • Вестфальська — 1648, суверенітет.
  • Віденська — 1815, «європейський концерт», баланс сил, легітимізм.
  • Версальсько-Вашингтонська — 1919 / 1921–1922, Ліга Націй.
  • Ялтинсько-Потсдамська — 1945, біполярність, ООН, холодна війна.

Міжнародна безпека: концепції та види; дилема безпеки; колективна безпека

  • Визначення дилеми безпеки та її причину (анархічність + невизначеність намірів).
  • Відмінність колективної безпеки від колективної оборони.
  • Рівні безпеки: індивідуальна → національна → регіональна → глобальна.
  • Складники розширеної безпеки.

Зовнішня політика держави: сутність, цілі, функції, засоби реалізації

  • Чотири групи засобів: політико-дипломатичні, економічні, воєнні, інформаційні.
  • Функції: охоронна, представницько-інформаційна, регулятивна, інтеграційна.
  • Основа зовнішньої політики — національний інтерес.
  • «М'яка сила» — вплив через привабливість, а не примус.

Організація Об'єднаних Націй: цілі, принципи, структура головних органів

  • 1945 рік, Статут ООН, Сан-Франциско.
  • Шість головних органів.
  • 5 постійних членів Ради Безпеки: США, Велика Британія, Франція, Росія, Китай + право вето.
  • Рада Безпеки — 15 членів (5+10), непостійні на 2 роки.
  • Асамблея — рекомендації; Рада Безпеки — обовʼязкові рішення.

Регіональні міжнародні організації та інтеграційні об'єднання (ЄС, НАТО та інші)

  • ЄС — Маастрихт 1992/1993; витоки — 1951, 1957.
  • НАТО — 1949, стаття 5 = колективна оборона.
  • Стадії: ЗВТ → митний союз → спільний ринок → економічний союз → політичний союз.
  • Наднаціональність — риса ЄС; консенсус — риса НАТО.

Дипломатія: сутність, форми, методи; дипломатичні переговори

  • Форми: двостороння / багатостороння, офіційна / неофіційна, саміт.
  • Методи: переговори, посередництво, добрі послуги, консультації, обмін нотами.
  • Етапи переговорів: підготовка → обговорення → завершення (фіксація).
  • Види документів: договір, конвенція, пакт, декларація, комюніке, меморандум.

Міжнародні конфлікти: причини, типологія, засоби мирного врегулювання

  • Стадії конфлікту по порядку.
  • Три групи типологій: за учасниками, масштабом, засобами.
  • Перелік мирних засобів: переговори, добрі послуги, посередництво, комісії, арбітраж, суд, міжнародні організації.
  • Різницю переговори / добрі послуги / посередництво.

Глобалізація та її вплив на міжнародні відносини; глобальне управління

  • Чотири виміри глобалізації: економічний, політичний, культурний, технологічний.
  • Глобальне управління = координація без світового уряду.
  • Ключові інституції: ООН, СОТ, МВФ, Світовий банк.
  • Недержавні актори: ТНК, НУО, міжнародні організації, мережі.

Засади, принципи та національні інтереси зовнішньої політики України

  • Стаття 18 Конституції — основа зовнішньої політики.
  • 1990 — Декларація про суверенітет (намір нейтралітету).
  • 2010 — Закон про засади політики.
  • 2019 — конституційне закріплення курсу на ЄС і НАТО.
  • Шість принципів (суверенна рівність, невтручання, цілісність, мирне врегулювання, пріоритет міжнародного права, сумлінне виконання зобов’язань).

Становлення зовнішньої політики незалежної України; Декларація про державний суверенітет 1990 р.

  • 16 липня 1990 — Декларація про державний суверенітет України.
  • 24 серпня 1991 — Акт проголошення незалежності.
  • 1 грудня 1991 — референдум.
  • 10 розділів Декларації.
  • Три принципи: нейтралітет, без'ядерність (не приймати/виробляти/набувати), суб'єктність міжнародного права.

Без'ядерний статус України; Будапештський меморандум 1994 р. та його наслідки

  • Дата: 5 грудня 1994 р., Будапешт.
  • Чотири сторони: Україна, США, Велика Британія, Росія.
  • Три без'ядерні принципи з Декларації 1990 р.
  • Відмова від зброї в обмін на приєднання до ДНЯЗ.
  • «Запевнення», а не «гарантії».
  • Порушник зобов'язань — Росія (2014, 2022).

Європейська інтеграція України: етапи, Угода про асоціацію з ЄС, набуття статусу кандидата

  • 1994 — УПС; 2014 — підписання Угоди про асоціацію; 2017 — її повна чинність і безвіз.
  • 28 лютого 2022 — заявка; 23 червня 2022 — статус кандидата.
  • Три складові асоціації: політична, економічна (ПВЗВТ/DCFTA), апроксимація законодавства.
  • 2019 — курс на ЄС і НАТО в Конституції.

Відносини України з НАТО; курс на євроатлантичну інтеграцію

  • 1949 — заснування НАТО; принцип колективної оборони.
  • 1994 — «Партнерство заради миру»; 1997 — Хартія про особливе партнерство.
  • 2008 — Бухарест; 2014 — скасування позаблоковості; 2019 — курс у Конституції.
  • 2020 — партнер з розширеними можливостями; 2023 — Рада Україна–НАТО (Вільнюс).

Відносини України зі США; стратегічне партнерство

  • 1991 — визнання США незалежності України.
  • 1994 — Будапештський меморандум (відмова від ядерної зброї, запевнення безпеки від США, Великої Британії, Росії).
  • Поняття «стратегічне партнерство» та його напрями: безпека, економіка, енергетика, демократія.
  • Різниця між запевненнями безпеки й колективною обороною НАТО.

Відносини України з Російською Федерацією; збройна агресія РФ проти України

  • 1994 — Будапештський меморандум (відмова від ядерної зброї).
  • 1997 — Великий договір про дружбу.
  • 2014 — анексія Криму, початок війни на Донбасі.
  • 2014/2015 — Мінськ-1 і Мінськ-2; нормандський формат.
  • 24 лютого 2022 — повномасштабне вторгнення, воєнний стан.
  • Поняття: агресія, окупація, анексія, країна-агресор.

Україна в ООН та інших універсальних міжнародних організаціях

  • 1945 р. — Україна (УРСР) засновниця ООН, Сан-Франциско.
  • Головні органи: Генасамблея, Рада Безпеки, Секретаріат, Міжнародний суд.
  • Г. Удовенко — Голова Генасамблеї ООН (1997).
  • 2008 р. — вступ України до СОТ.
  • Універсальні: ООН, її установи, СОТ. Регіональні: ОБСЄ, Рада Європи, ЄС, НАТО.

Регіональна політика України; відносини з країнами Центрально-Східної Європи

  • Країни-сусіди ЦСЄ: Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія.
  • Вишеградська четвірка (В4): Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина.
  • Люблінський трикутник: Україна–Польща–Литва.
  • Асоційоване тріо: Україна, Молдова, Грузія.
  • Польща — головний стратегічний партнер у регіоні.
  • Курс на ЄС і НАТО — закріплений у Конституції України.

Зовнішньоекономічна політика України; міжнародне економічне співробітництво

  • Україна в СОТ — з 2008 р.
  • Статус кандидата в ЄС — 2022 р.
  • Сальдо = експорт − імпорт.
  • Протекціонізм = захист, фритредерство = свобода торгівлі.
  • Фінансові організації: МВФ, Світовий банк, ЄБРР.

Дипломатична служба України; система органів зовнішніх зносин

  • Внутрішні органи: Президент, Верховна Рада, Кабмін, МЗС.
  • Закордонні: посольства, консульства, постійні представництва.
  • Президент представляє державу, Рада ратифікує, МЗС реалізує.
  • Віденські конвенції: 1961 — дипломатичні, 1963 — консульські зносини.

Політика національної безпеки і оборони України; безпекові гарантії

  • Закон «Про національну безпеку України» — 2018 рік.
  • Будапештський меморандум — 1994 рік (США, Велика Британія, Росія; відмова від ядерної зброї).
  • РНБО очолює Президент; він же Верховний Головнокомандувач.
  • Стаття 5 — принцип колективної оборони НАТО.
  • Запевнення ≠ гарантії.

Публічна та культурна дипломатія України; формування міжнародного іміджу держави

  • Soft power — концепція Джозефа Ная; три джерела: культура, цінності, зовнішня політика.
  • Публічна дипломатія = вплив на закордонні суспільства; культурна = через культуру.
  • Жорстка сила — примус/гроші; мʼяка — привабливість.
  • Інструменти публічної дипломатії: цифрова дипломатія, іномовлення, культурні центри, обміни, діаспора.

Міжнародна підтримка України та санкційна політика проти держави-агресора

  • Види санкцій: економічні, фінансові, секторальні, персональні, дипломатичні.
  • Форми підтримки: військова, фінансова, гуманітарна, політико-дипломатична.
  • Росія — постійний член РБ ООН з правом вето, тому резолюції засудження ухвалює Генасамблея.
  • Мета санкцій — тиск на агресора, а не покарання населення.

Геополітика як наука: предмет, категорії, функції, основні закони

  • Челлен — термін; Ратцель — засновник.
  • Основний закон — фундаментальний дуалізм (суходіл проти моря).
  • Телурократія = суходіл; таласократія = море.
  • Хартленд — Маккіндер; Рімленд — Спайкмен; морська могутність — Мехен.
  • Функції: пізнавальна, прогностична, ідеологічна, прикладна, світоглядна.

Класичні геополітичні теорії: Фрідріх Ратцель, Рудольф Челлен

  • Ратцель — німець, «Політична географія» (1897), держава-організм, життєвий простір, закони просторового зростання.
  • Челлен — швед, увів термін «геополітика», «Держава як форма життя» (1916), пʼять сфер: гео-, економо-, демо-, соціо-, кратополітика, ідея автаркії.

Теорія «морської сили» Альфреда Мехена; теорія «Хартленду» Хелфорда Маккіндера

  • Мехен — «морська сила», 1890, таласократія.
  • Маккіндер — «Хартленд», 1904/1919, теллурократія.
  • Формулу Маккіндера про Східну Європу → Хартленд → Світовий острів → світ.
  • Шість умов морської сили Мехена (хоча б перелічити суть).

Теорія «Рімленду» Ніколаса Спайкмена; німецька геополітична школа (Карл Хаусхофер)

  • Макіндер — Хартленд; Спайкмен — Рімленд; формула Спайкмена.
  • Таласократія = море, телурократія = суша.
  • Німецька школа: Ратцель (життєвий простір) → Челлен (термін «геополітика») → Хаусхофер (панрегіони, континентальний блок).
  • Рімленд = прибережна дуга Євразії.

Сучасні геополітичні концепції: Збігнєв Бжезінський; «зіткнення цивілізацій» Семюела Гантінгтона

  • Бжезінський — «Велика шахівниця» (1997), Євразія, гравці й осі, Україна як вісь.
  • Гантінгтон — «Зіткнення цивілізацій» (стаття 1993, книга 1996), лінії розломів, «Захід і решта».
  • Перелік цивілізацій Гантінгтона (західна, православна, ісламська, китайська, індуїстська, японська, латиноамериканська, африканська).

Світовий порядок: поняття та типи; полярність світу (одно-, дво-, багатополярний)

  • Три типи полярності: одно- (гегемон), дво- (два блоки), багато- (кілька центрів).
  • Біполярність — Холодна війна, США та СРСР, блоки НАТО та ОВД.
  • 1991 — розпад СРСР, перехід до однополярності.
  • Складники сили: військова, економічна, технологічна, «мʼяка».
  • Баланс сил — механізм стримування надмірного посилення одного центру.

Біполярна система та «холодна війна»; протистояння наддержав і його наслідки

  • Хронологія: 1945 — початок, 1949 — НАТО, 1955 — ОВД, 1962 — Карибська криза, 1991 — розпад СРСР.
  • Два полюси: США (Захід, НАТО) — СРСР (Схід, ОВД).
  • Типи систем: біполярна (два полюси), однополярна (один), багатополярна (кілька).
  • Ключові поняття: наддержава, «залізна завіса», гонка озброєнь, проксі-конфлікти, розрядка.

Постбіполярний світовий порядок; перехід від однополярності до багатополярності

  • 1945–1991 — біполярний порядок (США–СРСР).
  • 1991 — розпад СРСР, кінець біполярності.
  • 1990-ті–2000-ті — однополярний момент (гегемонія США).
  • Три типи полярності: одно-, бі-, багато-.
  • Нові центри сили: Китай, ЄС, Росія, Індія.
  • soft power vs hard power (Джозеф Най).

Світові центри сили: США, ЄС, Китай, Росія; нові центри впливу

  • Чотири головні центри: США, ЄС, Китай, Росія.
  • Три типи порядку: однополярний, біполярний, багатополярний.
  • Складники сили: економіка, армія, територія/населення, дипломатія, мʼяка сила.
  • БРІКС як обʼєднання нових центрів; Індія — зростаючий полюс.
  • Різниця «жорстка сила» (примус) / «мʼяка сила» (привабливість).

Глобальні проблеми сучасності; глобальне управління та його інститути

  • Ознаки глобальної проблеми (масштаб, загроза, взаємозвʼязок, колективне розвʼязання).
  • Групи проблем: політичні, екологічні, соціально-економічні, демографічні, ресурсні.
  • Профілі організацій: ООН — мир/безпека; МВФ і Світовий банк — фінанси; СОТ — торгівля; НАТО — оборона; ЄС — регіональна інтеграція.
  • Глобальне управління ≠ світовий уряд.

Регіональні геополітичні підсистеми; геополітика пострадянського простору

  • Хартленд — Макіндер; морська сила — Мехен; Rimland — Спайкмен.
  • СНД, ОДКБ (військо), ЄАЕС (економіка) — проросійські; ЄС/НАТО — західний вектор.
  • 1991 — розпад СРСР; 2014 — окупація Криму; 2022 — повномасштабне вторгнення РФ.
  • Конфлікти: Придністровʼя, Абхазія/Пд. Осетія, Нагірний Карабах.

Сучасні міжнародні конфлікти; «гібридні» війни та новітні форми протистояння

  • Визначення гібридної війни та її складники: військові + інформаційні + кібер + економічні + дипломатичні засоби.
  • Різниця: гібридна, проксі, асиметрична, інформаційна, кібервійна.
  • Рада Безпеки ООН — головний орган щодо миру й безпеки.
  • Три рівні конфліктів за масштабом: локальні, регіональні, глобальні.

Енергетична геополітика та боротьба за стратегічні ресурси

  • Три ролі: експортер — транзитер — імпортер.
  • Виміри енергобезпеки: наявність, ціна, надійність, диверсифікація.
  • ОПЕК = координація видобутку нафти й впливу на ціни.
  • LNG = зріджений природний газ (транспортується морем, дає альтернативу трубам).
  • Диверсифікація — головний захист від ресурсного шантажу.

Місце України в сучасній геополітичній структурі світу

  • Три моделі порядку: однополярний, біполярний, багатополярний.
  • Орієнтації: прозахідна, проросійська, нейтралітет, багатовекторність.
  • ЄС ≠ НАТО (економіка/політика vs безпека).
  • Національні інтереси: суверенітет, безпека, територіальна цілісність, добробут.
  • Стратегічний курс України — євроінтеграція та євроатлантична інтеграція.

Вступ PRO · конспекти всіх тем — на сторінці «Конспекти»

Тренуватися на завданнях цього предмета