Шпаргалка: Історія мистецтва

571 пунктів із 126 тем — усе, що варто знати напамʼять.

Відкриється вікно друку — там можна одразу зберегти у PDF. Шапка сайту й кнопки на аркуш не потраплять.

Поняття і сутність мистецтва; функції мистецтва: естетична, пізнавальна, виховна, комунікативна

  • Мистецтво відображає світ у ХУДОЖНІХ ОБРАЗАХ (на відміну від науки — поняттями).
  • Чотири базові функції: естетична, пізнавальна, виховна, комунікативна — та їхня коротка суть.
  • Провідна функція — естетична.

Основні категорії класичної естетики в аналізі мистецтва: прекрасне і потворне, піднесене, героїчне, низьке, трагічне і комічне

  • Пари протилежностей: прекрасне ↔ потворне, піднесене ↔ низьке, трагічне ↔ комічне.
  • Прекрасне = гармонія й міра; піднесене = грандіозність, перевищення міри.
  • Трагічне → катарсис (очищення через страждання).
  • Форми комічного: гумор, сатира, іронія, сарказм.
  • Героїчне пов'язане з піднесеним (подвиг, самопожертва).

Основні жанри образотворчого мистецтва: портрет, пейзаж, натюрморт, жанровий живопис, марина

  • П'ять базових жанрів: портрет, пейзаж, натюрморт, марина, жанровий (побутовий) живопис.
  • Марина = морський пейзаж; мариніст — художник, що її пише.
  • Натюрморт — «неживі предмети»; жанровий живопис — «сцени побуту».
  • Критерій визначення жанру — головний об'єкт зображення.

Основні музичні та театральні жанри: опера, балет, кантата, романс, соната, симфонія; драма, комедія, трагедія

  • Опера — спів + дія; балет — танець.
  • Соната — соло/дует; симфонія — оркестр (≈4 частини).
  • Романс — голос + фортепіано, камерно.
  • Кантата — хор, солісти, оркестр, концертна.
  • Трагедія → загибель; комедія → сміх/сатира; драма → серйозний конфлікт без загибелі.

Світоглядні засади доісторичного мистецтва: міфологія, синкретизм, традиційність, емоційно-чуттєве сприйняття світу

  • Чотири засади: міфологія, синкретизм, традиційність, емоційно-чуттєве сприйняття.
  • Синкретизм = нерозчленованість мистецтва, релігії, праці, обряду.
  • Форми вірувань: тотемізм, анімізм, фетишизм.
  • Головна функція доісторичного мистецтва — магічна (практична), а не естетична.
  • Приклади: Альтаміра, Ласко, «палеолітичні венери».

Світоглядні засади античного мистецтва: ідея демократії, космоцентризм, антропоцентризм, змагальність культурних практик

  • Космоцентризм = світ як упорядкований Космос, гармонія, міра.
  • Антропоцентризм = людина міра речей, культ досконалого тіла.
  • Калокагатія = краса тіла + доброчесність душі.
  • Агон = змагальність (Олімпійські ігри, театральні конкурси).
  • Канон, «Дорифор» — Поліклет; Парфенон на Акрополі — Афіна.

Світоглядні засади мистецтва середньовіччя: теоцентризм, християнський антропоцентризм, аскетизм, символічність, канонічність

  • Теоцентризм = Бог у центрі світогляду.
  • Аскетизм = зневага до тілесного заради духовного → безтілесні фігури.
  • Символічність = прихований духовний сенс кожного елемента.
  • Канонічність = суворі правила зображення.
  • Кольори: золото — божественне світло, червоний — жертва, синій — небесне, білий — чистота.

Світоглядні засади європейського мистецтва XV–XIX ст.: раціоналізм, ідея прогресу, універсалізм, гуманізм, антропоцентризм

  • Гуманізм, антропоцентризм — ядро Відродження (з XV ст.).
  • Раціоналізм та ідея прогресу — ядро Просвітництва (XVIII ст.).
  • Теоцентризм → антропоцентризм — ключовий зсув від Середньовіччя до Відродження.
  • Універсалізм = «людина Відродження» (Леонардо да Вінчі).
  • Відродження спирається на античні ідеали.

Християнське сакральне мистецтво: видова характеристика; іконографія Пресвятої Трійці, Ісуса Христа і Богородиці

  • Типи Богородиці: Оранта, Знамення, Одигітрія, Елеуса.
  • Типи Христа: Пантократор, Спас Нерукотворний.
  • Два варіанти Трійці: Старозавітна (три ангели) і Новозавітна.
  • Монограми: IC XC, МР ΘΥ.
  • Ознаки ікони: канон, зворотна перспектива, золоте тло, німб, площинність.

Настінні малюнки печер доби палеоліту Європи: Ласко та Альтаміра

  • Ласко — Франція; Альтаміра — Іспанія.
  • Доба — пізній (верхній) палеоліт.
  • Фарби — вохра та вугілля.
  • Головні образи — бізони, бики, коні, олені.
  • Імовірне призначення — мисливська магія, обряд.

Житла з кісток мамонта, досліджені на території України

  • Доба: пізній (верхній) палеоліт.
  • Матеріал: кістки й бивні мамонта + шкури.
  • Мізин (Чернігівщина) — меандровий орнамент, браслет із бивня, фігурки-«пташки», розпис вохрою.
  • Межиріч (Черкащина) — житла з кісток мамонта.
  • Також: Добраничівка, Кирилівська стоянка.
  • Форма житла — округла, куполоподібна, з вогнищем усередині.

Наскельне мистецтво узбережжя Середземного моря Іспанії: Куевас-де-ла-Аранья, Ель-Когул

  • Куевас-де-ла-Аранья = сцена збирача меду (бджоли, посудина, людина лізе вгору).
  • Ель-Когул = сцена танцю жінок навколо чоловіка.
  • Левантійське мистецтво: післяпалеолітичне, скельні навіси, людина в центрі, динамічні сюжети, червоний монохром, спадщина ЮНЕСКО.
  • Відмінність від палеоліту: людина й сюжет проти тварини та статики.

Рухомі пам'ятки палеоліту: Венера з Холе-Фельс, Віллендорфська Венера — зміст і символіка

  • Холе-Фельс: Німеччина, бивень мамонта, ≈6 см, має петлю, найдавніша фігуративна скульптура.
  • Віллендорф: Австрія, вапняк, ≈11 см, сліди вохри, без обличчя.
  • Рухомі = переносні дрібні об'єкти; нерухомі = печерні розписи.
  • Головна тема — родючість і материнство (гіпотеза).

Артефакти та «музичні інструменти» Мізинської стоянки

  • Мізин — пізній палеоліт, Чернігівщина, річка Десна.
  • Найдавніший меандровий (геометричний) орнамент.
  • Матеріал — кістка і бивень мамонта.
  • Жіночі/птахоподібні фігурки, браслет з меандром.
  • «Музичний оркестр» — ударні кістки мамонта, розписані вохрою.

Орнаментація кераміки доби неоліту: характерні риси

  • Неоліт = перша кераміка, ліплена вручну, без круга.
  • Головні мотиви: спіраль, хвиля, зигзаг, ромб, коло, меандр.
  • Символіка: хвиля/зигзаг — вода; спіраль/коло — сонце; ромб — родючість.
  • Техніки: прокреслений, гребінцевий, ямково-гребінцевий, штампований, мальований.
  • Трипілля — мальована кераміка (білий, червоний, чорний), спіральний орнамент.

Орнаментація посуду культури Трипілля–Кукутень: елементи, мотиви, композиції

  • Три базові кольори: білий, червоно-коричневий, чорний.
  • Типи розпису: монохромний, біхромний, поліхромний (трихромний).
  • Головний мотив — спіраль і спірально-меандровий біг.
  • Символіка: спіраль — рух/цикли, хвиля й зигзаг — вода, кола й хрести — сонце.
  • Композиція — горизонтальними поясами; стрічкова і метопна.

Глиняні фігурки та моделі жител культури Трипілля–Кукутень

  • Доба — енеоліт (мідно-кам'яний вік), VI–III тис. до н.е.
  • Відкрив — Вікентій Хвойка, біля села Трипілля.
  • Фігурки переважно жіночі, стилізовані → культ родючості й Богині-Матері.
  • Моделі жител = джерело про архітектуру (двоповерхові будинки, інтер'єр).
  • Орнамент — спіралі й меандри, спільні з розписною керамікою.

Мегалітичні споруди: дольмени, менгіри, кромлехи (Стоунхендж)

  • Менгір — один вертикальний камінь.
  • Дольмен — камера з перекриттям-плитою (гробниця).
  • Кромлех — камені колом.
  • Стоунхендж — кромлех у Англії; Карнак — поля менгірів у Франції.
  • Епоха — неоліт і бронзова доба.

Особливості неолітично-енеолітичного мистецтва в контексті змін у господарстві та світогляді

  • Неолітична революція = перехід до землеробства й скотарства, осілість.
  • Головне новаторство неоліту — кераміка з орнаментом.
  • Основні символи: спіраль, хвиля, меандр, коло.
  • Трипільська культура — енеоліт, територія України, розписна кераміка, культ родючості.
  • Енеоліт = мідно-кам’яний вік (перші мідні вироби).

Мистецтво та архаїчні форми релігій: магія, фетишизм, анімізм, тотемізм

  • Чотири форми: магія (вплив дією/зображенням), фетишизм (сила предмета), анімізм (душі й духи), тотемізм (спорідненість із твариною-тотемом).
  • Памʼятки: Альтаміра, Ласко — печерний живопис; Венера Віллендорфська — пластика.
  • Венери = культ родючості.
  • Первісна культура синкретична.

Мистецтво Месопотамії: Зикурат Етеменанкі (Вавилонська вежа), ваза Варка, Стела Хаммурапі

  • Зикурат = ступінчастий храм, звʼязок неба й землі.
  • Етеменанкі — Вавилон, бог Мардук, = Вавилонська вежа.
  • Ваза Варка — Урук, алебастр, ярусні рельєфи, богиня Інанна.
  • Стела Хаммурапі — Вавилон, базальт, клинопис, бог Шамаш вручає владу цареві.
  • Матеріал Межиріччя — глиняна цегла; письмо — клинопис.

Мистецтво Месопотамії: скульптури Ламассу (Шеду) та Ворота (Брама) богині Іштар

  • Ламассу = крилатий бик/лев з людською головою, охоронець воріт, пʼять ніг, Ассирія.
  • Брама Іштар = Вавилон, Навуходоносор II, синя глазурована цегла, леви-бики-дракони, Дорога процесій.
  • Річки: Тигр і Євфрат. Матеріал мистецтва — глина/цегла.

Видова специфіка та основні риси мистецтва Давнього Єгипту; синтез мистецтв

  • Синтез мистецтв = об'єднання архітектури, скульптури, рельєфу, живопису в одне ціле.
  • Канон рельєфу: голова й ноги — профіль, око й плечі — фас.
  • Ієрархія масштабів = розмір за статусом.
  • Піраміди Гізи: Хеопс, Хефрен, Мікерін. Храми: Карнак, Луксор, Абу-Сімбел.
  • Функція мистецтва — заупокійно-культова.

Архітектура Давнього Єгипту: ансамбль пірамід у Гізі, храм Амона-Ра в Карнаку

  • Гіза: піраміди Хеопса, Хефрена, Мікеріна + Великий Сфінкс; Давнє царство; гробниці.
  • Піраміда Хеопса — найбільша, одне із «семи чудес світу».
  • Карнак: храм Амона-Ра; Нове царство; гіпостильний зал, пілони, обеліски.
  • Терміни: пілон, обеліск, гіпостильний зал, сфінкс, некрополь.

Міф і канон давньоєгипетського мистецтва: Палетка Нармера, гробниця Тутанхамона, містерії Ісіди

  • Аспективність: профіль голови/ніг + анфас ока/плечей.
  • Ієрархія масштабу, регістри, фронтальність статуй.
  • Палетка Нармера — бл. 3100 р. до н.е., об’єднання Єгипту.
  • Гробниця Тутанхамона — 1922 р., Говард Картер, Долина царів.
  • Міф: Сет убиває Осіріса → Ісіда оживляє → Гор.

Крито-Мікенська культура: Кносський палац, фрески «Ігри з биком» та «з дельфінами»

  • Кносський палац = Крит = мінойська культура = «лабіринт».
  • Фрески «Ігри з биком» і «з дельфінами» — Кносс, Крит.
  • Критські колони звужуються донизу; палаци без стін.
  • Мікени: циклопічна кладка, Левові ворота, толоси, золоті маски.
  • Фреска — розпис по сирій штукатурці.

Антична міфологія як основа мистецтва: «Іліада» й «Одіссея» Гомера; міф про Дедала, Мінотавра, Тесея

  • Гомер — «Іліада» (гнів Ахілла, Троя) і «Одіссея» (мандри Одіссея).
  • Дерев'яний кінь — хитрість Одіссея.
  • Лабіринт збудував Дедал для Міноса.
  • Мінотавра вбив Тесей за допомогою нитки Аріадни.
  • Ікар загинув, бо наблизився до сонця.

Афінський акрополь як центр суспільного життя; ордерна система античної Греції

  • Три ордери: доричний → іонічний → коринфський (від простого до пишного).
  • Ознаки капітелей: доричний — подушка, іонічний — волюти, коринфський — аканти.
  • Парфенон: доричний, Афіна Парфенос, Іктін і Каллікрат, Фідій, V ст. до н.е.
  • Споруди акрополя: Парфенон, Пропілеї, храм Ніки, Ерехтейон (каріатиди).

Шедеври античної пластики: «Дорифор» Поліклета, «Дискобол» Мирона, «Афродіта Кнідська», «Венера Мілоська»

  • Поліклет — «Дорифор», канон, хіазм, V ст.
  • Мирон — «Дискобол», рух, V ст.
  • Пракситель — «Афродіта Кнідська», пізня класика, IV ст.
  • «Венера Мілоська» — еллінізм, II ст., мармуровий оригінал.
  • Більшість — римські копії з бронзи.

Антична кераміка: чорнофігурний та червонофігурний вазопис — сюжети й композиційні прийоми

  • Чорнофігурний: VI ст. до н.е., чорні фігури, деталі ПРОДРЯПАНІ.
  • Червонофігурний: з ~530 р. до н.е., світлі фігури на чорному тлі, деталі ПЕНЗЛЕМ.
  • Ексекій — майстер чорнофігурного стилю.
  • Форми: амфора, кратер, гідрія, кілік, лекіф, ойнохоя.

Античний театр: витоки з культу Діоніса, архітектура театру; трагедія (Есхіл, Софокл, Евріпід) і комедія (Арістофан)

  • Бог — Діоній → Діонісії → дифірамби.
  • Частини театру: театрон, орхестра (тимеле), скене, проскеній, пароди.
  • Есхіл — 2-й актор, «Орестея», «Прометей закутий».
  • Софокл — 3-й актор, «Цар Едіп», «Антігона».
  • Евріпід — психологізм, «Медея».
  • Арістофан — комедія, «Жаби», «Хмари».

Музика в античній культурі: міфи про Орфея, Аполлона та Марсія; Аполлон Мусагет, Піфійські ігри

  • 9 муз і їхні сфери (особливо Евтерпа — музика, Калліопа — епос, Мельпомена — трагедія).
  • Аполлон = ліра/кіфара; Марсій = авлос; Пан = сірінга.
  • «Мусагет» = проводир муз.
  • Піфійські ігри — у Дельфах, на честь Аполлона, з музичними змаганнями.
  • Сюжет Орфея: Еврідіка, Аїд, заборона озиратися, втрата.

Архітектура античного Риму: форум Траяна, Колізей, терми, тріумфальна арка Костянтина, Пантеон

  • Римські винаходи: арка, склепіння, купол, бетон, тосканський і композитний ордери.
  • Колізей — амфітеатр, овал, 4 яруси, гладіатори.
  • Пантеон — круглий храм, купол з окулусом.
  • Форум Траяна — колона Траяна з рельєфами.
  • Терми — громадські лазні (кальдарій/тепідарій/фригідарій).
  • Арка Костянтина — триарочна, IV ст.

Образотворче мистецтво античного Риму: фрески Помпей (вілла Містерій), фаюмський портрет

  • Везувій знищив Помпеї у 79 р. н. е.
  • Чотири помпейські стилі за порядком: інкрустаційний, архітектурний, орнаментальний, фантастичний.
  • Вілла Містерій — другий стиль, червоне тло, сюжет діонісійських містерій.
  • Фаюмський портрет — I–III ст. н. е., Єгипет, енкаустика/темпера на дереві, на мумії.

Мистецтво скіфів та сарматів: звіриний стиль, Золота Пектораль, гребінь з кургану Солоха

  • Звіриний стиль = тварини в динаміці + сцени боротьби хижака і жертви.
  • Пектораль: Товста Могила, 1971 р., Б. Мозолевський, IV ст. до н.е., 3 яруси.
  • Гребінь: курган Солоха, IV ст. до н.е., сцена бою воїнів.
  • Скіфи — кургани, греко-скіфський стиль; сармати — поліхромія.

Становлення форм християнської сакральної архітектури: базиліка та хрестово-купольний храм

  • Терміни: неф, апсида, нартекс, трансепт, купол, барабан, вітрило (парус).
  • Базиліка — Захід, поздовжня, латинський хрест; хрестово-купольний — Візантія, грецький хрест.
  • Вівтар/апсида — на схід.
  • Софія Константинопольська (VI ст.) — вершина візантійського зодчества.
  • Вітрила з’єднують круглий купол із квадратною основою.

Софія Константинопольська (532–537): конструктивні особливості, символіка та образність собору

  • Дати: 532–537, за Юстиніана I.
  • Архітектори: Анфімій з Тралл та Ісидор з Мілета.
  • Конструкція: купол на парусах; тип — купольна базиліка; два півкуполи.
  • Образ: храм-небо, «плаваючий купол», Премудрість Божа (Софія).

Спільні та відмінні риси романіки й готики: собори в Шартрі, Вормсі, Ам'єні; вікна-рози

  • Вормс — романіка; Шартр і Ам'єн — готика.
  • Романіка: кругла арка, товсті стіни, темрява. Готика: стрілчаста арка, нервюри, аркбутани, вітражі, світло, вертикаль.
  • Вікно-роза — ознака готики.

Хрестово-купольна архітектура Візантії та Русі: Осіос-Лукас у Фокіді, собор Софії Київської

  • Елементи: купол → барабан → вітрила/тромпи → стовпи → апсиди.
  • Осіос-Лукас — Фокіда, Греція, XI ст., мозаїки на золоті.
  • Софія Київська — Ярослав Мудрий, ~1037 р., 13 куполів, Оранта та Пантократор.
  • Плінфа — будівельний матеріал.

Формування ранньохристиянської іконографії: пам'ятки Равенни (Сант-Аполлінаре Нуово, баптистерій)

  • Равенна: V–VI ст., три політичні доби (Рим — Теодоріх — Візантія).
  • Сант-Аполлінаре Нуово — Теодоріх, три яруси мозаїк, процесії мучеників і дів.
  • Баптистерій — восьмикутник, у куполі Хрещення Христа + апостоли.
  • Символи: риба, агнець, добрий пастир, хризма.

Іконографічні зображення Ісуса Христа та Богородиці у візантійській традиції

  • Написи: IC XC (Христос), MP ΘY (Богородиця).
  • Христос: Пантократор, Спас Нерукотворний, Еммануїл, Деісіс.
  • Богородиця: Оранта, Знамення, Одигітрія, Елеуса — і чим відрізняються.
  • Три ознаки канону: золоте тло, зворотна перспектива, умовність фігур.

Мозаїчне оздоблення собору Софії Київської; фресковий розпис Кирилівської церкви

  • Софія Київська — XI ст., Ярослав Мудрий, мозаїки + фрески.
  • Мозаїка = смальта; фреска = по сирому тиньку.
  • Оранта («Нерушима стіна») — мозаїка в апсиді; Христос Пантократор — у куполі; «Євхаристія».
  • Світські фрески на вежах Софії.
  • Кирилівська церква — XII ст., фрески; «Ангел, що звиває небо»; реставрація Врубеля у XIX ст.

Книжкова мініатюра києво-руської доби: «Остромирове Євангеліє», «Ізборник Святослава»

  • Остромирове Євангеліє — 1056–1057, диякон Григорій, замовник Остромир, найдавніша датована східнословʼянська книга, 3 мініатюри євангелістів.
  • Ізборники Святослава — 1073 і 1076 рр.; в Ізборнику 1073 — груповий портрет князя з родиною.
  • Терміни: мініатюра, заставка, ініціал, устав, пергамент.

Сакральна музика середньовіччя: григоріанський наспів і меса, візантійська літургія, знаменний розспів

  • 5 частин Ординарію меси по порядку: Kyrie, Gloria, Credo, Sanctus, Agnus Dei.
  • Григоріанський наспів = католицький, латина, невми.
  • Знаменний розспів = давньоруський, церковнослов’янська, крюки/знамена.
  • Візантійська літургія = грецька, православна традиція.
  • Спільне: одноголосся, спів без інструментів, провідна роль слова.

Світське музичне мистецтво і лірична поезія: трубадури, трувери, мінезингери; балади

  • Трубадури — південь Франції, мова ок.
  • Трувери — північ Франції, мова ойль.
  • Мінезингери — Німеччина, Minne (кохання).
  • Жанри: кансона, альба, сирвента, пасторела, балада.
  • Культ Прекрасної Дами, куртуазна любов.
  • Музика одноголосна, інструменти: лютня, віела, арфа.

Середньовічний епос: «Пісня про Роланда», «Пісня про Нібелунгів», билини, «Слово о полку Ігоревім»

  • «Роланд» — Франція, Ронсеваль, 778 р., Оліфант, зрадник Ганелон.
  • «Нібелунги» — Німеччина, Зіґфрід, Крімгільда.
  • Билини — богатирі: Ілля Муромець, Добриня Микитич, Альоша Попович.
  • «Слово о полку Ігоревім» — похід князя Ігоря 1185 р., плач Ярославни, заклик до єдності.

Література середньовіччя: «Сповідь» Августина, «Трістан та Ізольда», «Повість минулих літ»

  • Августин «Сповідь» — IV–V ст., латина, автобіографія-молитва, патристика.
  • «Трістан та Ізольда» — ХІІ ст., лицарський (куртуазний) роман, кельтські корені, любовне зілля.
  • «Повість минулих літ» — поч. ХІІ ст. (бл. 1113), Київ, Нестор, жанр літопису.

«Божественна комедія» Данте Аліг'єрі

  • Данте Аліг'єрі, Флоренція, 1265–1321.
  • Три кантики: Пекло, Чистилище, Рай.
  • 100 пісень, терцини, написана італійською.
  • Провідники: Вергілій → Беатріче → святий Бернард.
  • Пекло — 9 кіл; символіка чисел 3 і 9.

Сценічне мистецтво середньовіччя: майданні п'єси міракль і містерія («Страсті Господні»), мистецтво скоморохів

  • Шлях розвитку: літургійна драма → міракль → містерія → вихід на майдан.
  • Міракль = чудо святого; містерія = біблійна історія; «Страсті Господні» = про муки Христа.
  • Симультанна сцена з мансіонами (рай, пекло, Єрусалим).
  • Світські жанри: фарс, мораліте.
  • Скоморохи — слов'янські мандрівні народні актори, світські, переслідувані церквою.

Мистецтво рукописної книги та книгодрукування: інкунабули, Біблія Гутенберга 1455 р.

  • Гутенберг, Майнц, ~1455 р. — Біблія Гутенберга (42-рядкова).
  • Інкунабули — друк до кінця 1500 р.
  • Терміни: манускрипт, скрипторій, мініатюра, ініціал, ілюмінування, рухомий шрифт.

Києво-руська література: «Повчання дітям» Володимира Мономаха

  • Автор — Володимир Мономах, князь київський (прибл. 1113–1125).
  • Жанр — повчання (дидактична проза).
  • Збережене у складі літопису.
  • Три складові: повчання + автобіографія + лист до Олега Святославича.
  • Ключові цінності: справедливість, працьовитість, милосердя, єдність, вірність слову.

Періодизація Відродження: Протовідродження, раннє, високе, пізнє; Північне Відродження і маньєризм

  • Послідовність: Проторенесанс → Раннє → Високе → Пізнє; окремо Північне Відродження і маньєризм.
  • Імена-маркери: Джотто (прото), Боттічеллі/Мазаччо (раннє), Леонардо-Рафаель-Мікеланджело (високе), Тіціан (пізнє), ван Ейк/Дюрер/Брейгель (північне), Ель Греко/Пармеджаніно (маньєризм).
  • Терміни: Кватроченто = XV ст., Чінквеченто = XVI ст.

Архітектура Відродження: лоджія Брунеллескі, палаццо Ручеллаї Альберті, Темп'єтто Браманте, базиліки Палладіо

  • Брунеллескі — лоджія Виховного будинку + купол у Флоренції.
  • Альберті — палаццо Ручеллаї, три ордери на фасаді.
  • Браманте — Темпʼєтто, центрична ротонда.
  • Палладіо — венеційські церкви з портиками, вілла Ротонда, палладіанство.
  • Послідовність ордерів знизу вгору: доричний → іонічний → коринфський.

Живопис Відродження: Боттічеллі «Народження Венери», Леонардо «Мона Ліза», Рафаель «Афінська школа»

  • Боттічеллі — «Народження Венери» (Раннє Відродження, темпера).
  • Леонардо да Вінчі — «Мона Ліза», прийом сфумато.
  • Рафаель — «Афінська школа» (фреска, Ватикан), Платон угору / Арістотель униз.
  • Високе Відродження — тріада: Леонардо, Рафаель, Мікеланджело.

Розбудова собору Святого Петра та розписи Сікстинської капели Мікеланджело

  • Браманте — перший план (грецький хрест); Мікеланджело — купол; Мадерно — неф/фасад; Берніні — площа з колонадою.
  • Стеля Сікстинської капели — 1508–1512, замовник Юлій II, сюжети з Книги Буття.
  • «Страшний суд» — вівтарна стіна, створений пізніше.
  • Техніка — фреска.

Мистецтво Північного Відродження: Брейгель «Жебраки», Босх «Човен дурнів», Дюрер «Чотири вершники Апокаліпсису»

  • Брейгель Старший → «Жебраки» (алегорія убозтва, Нідерланди).
  • Босх → «Човен дурнів» (алегорія глупоти й гріха, Нідерланди).
  • Дюрер → «Чотири вершники Апокаліпсису» (гравюра, Німеччина, біблійний сюжет).
  • Чотири вершники: Мор, Війна, Голод, Смерть.
  • Головні ознаки стилю: олійна техніка, деталізація, моралізм, символіка.

Музика Відродження: церковна поліфонія (канон, фуга); Депре, ді Лассо, Жанекен, Палестріна

  • Поліфонія — рівноправні голоси; канон — сувора імітація зі зсувом.
  • Депре і ді Лассо — нідерландська (франко-фламандська) школа.
  • Жанекен — французькі програмні шансони («спів птахів», «битва»).
  • Палестріна — італієць, вершина церковної поліфонії a cappella.
  • Жанри: меса, мотет (духовні); шансон, мадригал (світські).

Українська музика доби Відродження: історична пісня і дума, «Пісня про Байду»; лютня, торбан, кобза, бандура

  • Дума — ліро-епічна, речитатив, кобзарі, вільна будова, тиради.
  • Історична пісня — куплетна, ритмічна, про події та героїв.
  • Байда = Дмитро Вишневецький.
  • Інструменти: кобза → бандура (народні); лютня, торбан (міщани/старшина).

Сценічне мистецтво Відродження: театр «Глобус» і Шекспір, іспанський театр, комедія дель арте

  • «Глобус» — Лондон, трупа Шекспіра.
  • Шекспір: 1564–1616, трагедії/комедії/хроніки; «Гамлет», «Ромео і Джульєтта», «Отелло», «Макбет».
  • Іспанія: Лопе де Вега, Кальдерон; театри — корралі.
  • Комедія дель арте — Італія, імпровізація, маски: Арлекін, Панталоне, Доктор, Коломбіна.

Література та філософія Відродження: «Утопія» Мора, «Місто Сонця» Кампанелли, «Досліди» Монтеня

  • «Утопія» — Томас Мор (Англія).
  • «Місто Сонця» — Томмазо Кампанелла (Італія).
  • «Досліди» (есе) — Мішель Монтень (Франція), девіз «Що я знаю?».
  • Утопія = «місце, якого немає»; утопії — про суспільство рівності без приватної власності.
  • Гуманізм — людина, розум, антична спадщина в центрі уваги.

Розвиток книгодрукування в Україні: «Апостол» І. Федорова, Острозька Біблія

  • Іван Федоров (Федорович) — першодрукар.
  • 1574 — «Апостол» і «Буквар», Львів.
  • 1581 — Острозька Біблія, Острог; опікун — князь Костянтин Острозький.
  • 1583 — смерть Федорова у Львові.
  • Елементи оформлення: заставки, ініціали-буквиці, фронтиспис, друкарська марка.

Зародження бароко: криза гуманізму, контрреформація, «єзуїтський стиль», храм Іль Джезу; маньєризм (палаццо Те)

  • Паллацо дель Те — Джуліо Романо, маньєризм, Мантуя.
  • Іль Джезу — Рим, раннє бароко; Віньйола (план), делла Порта (фасад).
  • Контрреформація + єзуїти = ідейна основа бароко.
  • Послідовність: Відродження → маньєризм → бароко.
  • Волюти, єдиний неф, динамічний фасад — ознаки Іль Джезу.

Стильові риси бароко: ансамблевість, живописність, динамічність, контрастність; нові жанри живопису й музики

  • Чотири риси: ансамблевість, живописність, динамічність, контрастність.
  • Нові жанри живопису: натюрморт, пейзаж, побутовий жанр, портрет.
  • Нові жанри музики: опера, ораторія, кантата, концерт, соната.
  • Імена: Караваджо, Рубенс, Рембрандт, Берніні, Бах, Вівальді.
  • Прийом світлотіні — к'яроскуро.
  • В Україні — козацьке бароко.

Прийоми бароко в живописі й скульптурі: караваджизм, «Давид» та «Екстаз Св. Терези» Берніні, «золоте сяйво» Рембрандта

  • Караваджо = тенебризм, реалізм, караваджизм.
  • Берніні = скульптура бароко; «Давид» (мить замаху) і «Екстаз св. Терези» (містичний захват, золоті промені).
  • Рембрандт = «золоте сяйво», світлотінь, теплий колорит.
  • Бароко = XVII ст., рух, контраст, емоція, Контрреформація.

Архітектура європейського бароко: площі Риму, фонтан Треві, Версаль, храми Берніні та Борроміні

  • Бароко — кінець XVI–XVIII ст., батьківщина Рим/Італія.
  • Берніні: колонада пл. Святого Петра, Фонтан чотирьох річок, Сант-Андреа аль Квіринале.
  • Борроміні: Сан-Карло алле Куаттро Фонтане, Сант-Іво алла Сапієнца.
  • Фонтан Треві — Нікола Сальві.
  • Версаль — Людовік XIV, Дзеркальна галерея, парк Ленотра.

Регіональні школи бароко: фламандська (Рубенс, ван Дейк), Нідерланди (Хальс, Вермер), Іспанія (Веласкес)

  • Рубенс, ван Дейк — Фландрія; Хальс, Вермер — Голландія; Веласкес — Іспанія.
  • Ван Дейк — двір Карла I; Веласкес — двір Філіпа IV.
  • Ключові твори: Рубенс — «Сад кохання»; Вермер — «Дівчина з перловою сережкою»; Веласкес — «Меніни»; Хальс — «Усміхнений кавалер».

Музичне мистецтво високого бароко: Вівальді, Й. С. Бах, Гендель; струнно-смичкова, органна, клавірна школи

  • Три імені: Вівальді (Італія), Бах і Гендель (Німеччина, обидва 1685 р.).
  • «Пори року» — Вівальді; «Токата і фуга ре мінор», «Добре темперований клавір» — Бах; «Месія» з хором «Алілуя» — Гендель.
  • Жанри бароко: опера, ораторія, кантата, концерт, фуга, сюїта.
  • Поняття: поліфонія, фуга, basso continuo.
  • Три школи: струнно-смичкова, органна, клавірна.

Українське бароко в архітектурі: собор Св. Юра у Львові, гетьманське бароко, дерев'яне церковне будівництво, скульптура Пінзеля

  • Собор Св. Юра у Львові — 1744–1762, архітектор Бернард Меретин, скульптор Йоганн Георг Пінзель.
  • Козацьке (гетьманське) бароко — Іван Мазепа, пʼятибанність, хрещатий план.
  • Деревʼяні школи: бойківська, лемківська, гуцульська.
  • Пінзеля дослідив Борис Возницький.

Українське барокове образотворче мистецтво: іконостас, парсунний портрет, Пересопницьке Євангеліє

  • Пересопницьке Євангеліє: 1556–1561, Волинь, переписувач Михайло Василович, присяга Президента.
  • Яруси іконостаса знизу вгору: намісний → святковий → деісусний → пророчий → праотцівський → Розпʼяття.
  • Парсуна — від «персона», перехідний жанр ікона→портрет.
  • Богородчанський іконостас — Йов Кондзелевич.

Українська барокова музика: партесний спів і концерт, Дилецький; кобзарство, «Їхав козак за Дунай»

  • Партесний спів = багатоголосся a cappella, від лат. partes.
  • Микола Дилецький — «Граматика музикальна».
  • Кобзарі/бандуристи/лірники виконували думи речитативом.
  • «Їхав козак за Дунай» — Семен Климовський; обробку робив Бетговен.

«Сад божественних пісень» Г. Сковороди: «філософія серця», «споріднена праця», Сковорода-музикант

  • Роки життя: 1722–1794.
  • «Сад божественних пісень» — 30 пісень.
  • «Всякому місту звичай і права» → «Наталка Полтавка» Котляревського.
  • Три поняття: філософія серця (кордоцентризм), споріднена праця, дві натури / три світи.
  • Інструменти: флейта, сопілка, бандура, гуслі, скрипка; співав у придворній капелі.

Естетика класицизму й Просвітництва: орієнтація на античність; Лессінг, Вінкельман — засновник історії мистецтва

  • Вінкельман — засновник історії мистецтва; «шляхетна простота і спокійна велич»; наслідування грецьких зразків.
  • Лессінг — трактат «Лаокоон»; живопис/скульптура = простір, поезія = час.
  • Класицизм: розум, норма, ієрархія жанрів, античність як зразок.
  • Просвітництво: виховна функція мистецтва; неокласицизм після розкопок Помпеїв.

Стильові риси класицизму; живопис Пуссена й Давида, скульптура Гудона

  • Класицизм: XVII — поч. XIX ст., взірець — античність, перевага малюнка, розум, обовʼязок.
  • Пуссен — засновник франц. класицизму, «Аркадські пастухи», «Царство Флори».
  • Давид — неокласицизм, «Клятва Горціїв», «Смерть Марата», «Коронація Наполеона».
  • Гудон — скульптор-портретист, статуя Вольтера.

Особливості архітектури класицизму: Габріель, Шинкель, інтер'єри Адама

  • Габріель → Малий Тріанон у Версалі, площа Згоди (Париж).
  • Шинкель → Старий музей у Берліні («грецьке відродження»).
  • Адам → «стиль Адама», елегантні інтер'єри (Великобританія).
  • Ознаки стилю: ордер, симетрія, портик, фронтон, орієнтація на античність.

Сценічний класицизм: Корнель, Расін, Мольєр; реформа балету Новера; німецьке просвітництво (Гете, Шіллер)

  • Три єдності: дія, час, місце.
  • Корнель — «Сід»; Расін — «Федра»; Мольєр — «Тартюф».
  • Новер — «дієвий балет», «Листи про танець і балети».
  • Гете — «Фауст»; Шіллер — «Розбійники».
  • «Буря й натиск» — німецька передромантична течія.

Музика класицизму: оперна реформа Глюка; віденські класики Гайдн, Моцарт, Бетховен

  • Глюк — реформа опери, передмова до «Альцести», опера «Орфей і Еврідіка».
  • Три віденські класики: Гайдн, Моцарт, Бетховен.
  • Гайдн — симфонія і квартет; Моцарт — опери й «Реквієм»; Бетховен — 9 симфоній, «Ода до радості».
  • Сонатна форма: експозиція — розробка — реприза.
  • Симфонія — 4 частини.

Українська музика класицизму: Березовський, Ведель, Бортнянський; Глухівська школа; Бетховен і Розумовський

  • Трійця: Березовський (1745–1777), Бортнянський (1751–1825), Ведель (1767–1808).
  • Жанр — духовний хоровий концерт a cappella.
  • Глухівська школа — 1738, готувала співаків для капели.
  • Березовський — «Не отвержи мене…», опера «Демофонт», Болонська академія.
  • Бортнянський — очолив Придворну капелу, «Херувимська».
  • Бетховен — «Квартети Розумовського» ор. 59.

Неокласицизм та ампір у мистецтві й архітектурі Європи XIX ст.

  • Давід — «Клятва Горраціїв», «Смерть Марата»; придворний художник Наполеона.
  • Енгр — лінія і портрет, «Велика одаліска».
  • Канова — скульптура неокласицизму.
  • Ампір = наполеонівська Франція, початок XIX ст., імперська символіка.
  • Джерело натхнення — Античність (Рим, Греція), розкопки Помпей.

Естетика романтизму: цінність особистості (Шлегель, Шеллінг); аполлонічне й діонісійське начало (Ніцше)

  • Шлегель — романтична іронія, «Атенеум».
  • Шеллінг — мистецтво як вища форма пізнання, єдність свідомого й несвідомого.
  • Ніцше — «Народження трагедії»; Аполлон = форма/міра/скульптура, Діоніс = стихія/музика/екстаз.
  • Романтизм — проти класицизму, цінність особистості.

Романтизм у європейському живописі: Делакруа, Тернер, прерафаеліти, К. Д. Фрідріх

  • Делакруа — Франція, «Свобода, що веде народ», 1830.
  • Тернер — Англія, світло й стихія, «Дощ, пара і швидкість».
  • Фрідріх — Німеччина, «Мандрівник над морем туману».
  • Прерафаеліти — Англія, Мілле «Офелія».
  • Романтизм: емоція > розум, колір > контур.

Романтизм в українському живописі: Сошенко, Т. Шевченко, Трутовський, Пимоненко

  • Чотири імена й по одному-два твори кожного.
  • Шевченко: учень Брюллова, викуп із кріпацтва 1838, «Катерина» 1842, серія «Живописна Україна», академік гравюри 1860.
  • Сошенко познайомив Шевченка з мистецьким колом.
  • Ознаки романтизму: почуття, народний побут, природа, національна ідея, драматизм.

Романтизм у музиці: Шуберт, Вагнер, Паганіні, Верді, Шопен, Ліст, Гріг; балет «Жізель»

  • Композитор → країна → головний жанр: Шуберт (Австрія, лід), Шопен (Польща, фортепіано), Ліст (Угорщина, симф. поема), Паганіні (Італія, скрипка), Верді (Італія, опера), Вагнер (Німеччина, музична драма), Гріг (Норвегія, фольклор).
  • «Жізель» — Адольф Адан, романтичний балет.
  • Терміни: лід, лейтмотив, синтез мистецтв, симфонічна поема, програмна музика.

Українська музика романтизму: Вербицький, Лисенко; солоспіви на слова українських поетів

  • Вербицький (1815–1870) — музика гімну «Ще не вмерла України…».
  • Чубинський — автор слів гімну.
  • Лисенко (1842–1912) — основоположник української класичної музики, «Музика до «Кобзаря», опери «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка».
  • Солоспів = романс (голос + фортепіано).
  • «Молитва за Україну» — Лисенко, слова Кониського.

Український театр ХІХ ст.: кріпацький і професійний театр, театр корифеїв; опера «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського

  • Театр корифеїв — 1882, Єлисаветград, засновник Кропивницький.
  • «Наталка Полтавка» — Котляревський, 1819.
  • «Запорожець за Дунаєм» — Семен Гулак-Артемовський, 1863, перша укр. опера.
  • Корифеї: Кропивницький, Старицький, Карпенко-Карий, Садовський, Саксаганський, Заньковецька.
  • Емський указ — 1876.

Архітектура промислової революції та історизм: Кришталевий палац, Ейфелева вежа, еклектика (Київський оперний театр)

  • Кришталевий палац — 1851, Лондон, Джозеф Пакстон, чавун+скло.
  • Ейфелева вежа — 1889, Париж, Гюстав Ейфель, залізо, ~300 м.
  • Київський оперний театр — архітектор Віктор Шребер, еклектика/неоренесанс.
  • Історизм = один стиль минулого; еклектика = суміш стилів.
  • Нові матеріали доби: чавун, залізо/сталь, велике скло.

Імпресіонізм і пленер: Моне «Враження, схід сонця», Мане, Ренуар, Дега, Роден; українські імпресіоністи Мурашко, Труш

  • «Враження. Схід сонця» — 1872, Моне, дала назву стилю; перша виставка — 1874, Париж.
  • Хто за що: Моне — пейзаж/серії; Мане — попередник, «Сніданок на траві»; Ренуар — люди, свята; Деґа — балет, пастель; Роден — скульптура.
  • Україна: Олександр Мурашко («Карусель»), Іван Труш (пейзаж, портрети Франка й Лесі Українки).
  • Ознаки: пленер, роздільний мазок, кольорова тінь, миттєве світло.

Імпресіоністичні риси в музиці межі ХІХ–ХХ ст.: Дебюссі «Місячне сяйво», Барвінський

  • Імпресіонізм = враження, колорит, настрій, а не сюжет.
  • Засновник — Клод Дебюссі; поряд — Моріс Равель.
  • «Місячне сяйво» — фортепіанна п’єса Дебюссі, навіяна поезією Верлена.
  • Ознаки: цілотоновий звукоряд і пентатоніка, паралельні акорди, розмита тональність, тиха динаміка, педаль.
  • Назва напряму — від картини Моне «Враження. Схід сонця».
  • Василь Барвінський — українські імпресіоністичні риси + народний мелос.

Постімпресіонізм: ван Гог «Зоряна ніч», Гоген «Таїтянки на пляжі»

  • Ван Гог — «Зоряна ніч» (1889), вихрові мазки, імпасто.
  • Гоген — «Таїтянки на пляжі» (1891), Таїті, пласкі кольорові плями.
  • Постімпресіонізм — кінець ХІХ ст., емоція і символ замість миттєвого враження.

Символізм: нова драма Метерлінка, Чюрльоніс «Соната моря», Степовий, Моро

  • Символізм = символ, натяк, настрій, синтез мистецтв, мотив долі й смерті.
  • Метерлінк — бельгієць, «нова»/статична драма, «Синій птах», «Сліпі».
  • Чюрльоніс — литовець, художник і композитор, триптих «Соната моря» (Allegro–Andante–Finale).
  • Моро — француз, міфологічний живопис символізму.
  • Степовий — українець, солоспів і фортепіанна мініатюра.

Синтетичний і режисерський театр: Рейнгардт, Крег та поняття «сценографії»

  • Крег: «надмаріонетка», рухомі ширми, «Про мистецтво театру», режисер — господар вистави, «Гамлет» з МХТ.
  • Рейнгардт: синтетичний театр, масштаб (арени ↔ камерний театр), Зальцбурзький фестиваль, світло й масовка.
  • Синтетичний театр ← ідея Вагнера про єдиний твір мистецтва.
  • Сценографія = художня організація сценічного простору.

Урбанізм і джаз у музиці: Саті, Онеггер, Гершвін «Рапсодія в стилі блюз»; поява мюзиклу, Бродвей

  • Саті — «Парад» (1917); Онеггер — «Пасіфік 231» (1923).
  • Гершвін — «Рапсодія в стилі блюз» (1924), «Порґі і Бесс».
  • Джаз: синкопи, імпровізація, блюз, регтайм.
  • Бродвей — центр мюзиклу (Нью-Йорк).
  • Les Six — французька «Шістка».

Натуралізм і веризм на сцені: «Вільний театр», Пуччіні «Мадам Баттерфляй», Соломія Крушельницька

  • Натуралізм ↔ драма; веризм ↔ опера.
  • Théâtre Libre — Андре Антуан, Париж.
  • Веризм: «Сільська честь» (Масканьї), «Паяци» (Леонкавалло).
  • Пуччіні: «Богема», «Тоска», «Мадам Баттерфляй».
  • «Мадам Баттерфляй»: провал прем'єри → переробка → тріумф із Крушельницькою.

Кіно як синтетичне мистецтво: сеанси братів Люм'єр, Жорж Мельєс і зародження ігрового кіно

  • 28 грудня 1895 р., Париж — перший публічний сеанс братів Люм'єр.
  • Апарат — «Сінематограф».
  • Люм'єри: «Прибуття потяга», «Вихід робітників з фабрики», «Политий поливальник».
  • Мельєс: «Подорож на Місяць» (1902), винахідник кінотрюків.
  • Кіно = синтетичне мистецтво.

Жанрова класифікація ігрового кінематографа: мелодрама, комедія, трилер, драма, мюзикл, вестерн

  • Ключова ознака кожного жанру: мелодрама — почуття; комедія — сміх; трилер — напруга/саспенс; драма — серйозний конфлікт; мюзикл — пісні й танці в сюжеті; вестерн — Дикий Захід.
  • Ігрове кіно = вигаданий сюжет + актори; відрізняти від документального й анімаційного.

Видатні кінорежисери першої половини ХХ ст.: Чаплін, Дреєр, Веллс «Громадянин Кейн», Довженко «Земля»

  • Чаплін — образ бродяги, «Нові часи», «Великий диктатор», німа комедія.
  • Дреєр (Данія) — «Страсті Жанни д’Арк», великі плани, духовність.
  • Веллс — «Громадянин Кейн» (1941), глибинна мізансцена, «Rosebud».
  • Довженко — «Земля», українське поетичне кіно, тема землі.

Архітектура модерну: Орта в Брюсселі, будинок Бальо Гауді, павільйон сецесіону Ольбріха; український модерн (Кричевський)

  • Орта — Брюссель — Особняк Тасселя (метал, скло).
  • Гауді — Барселона — Будинок Бальо (органіка, тренкадіс).
  • Ольбріх — Відень — Павільйон Сецесіону (золота куля, девіз).
  • Кричевський — Полтава — будівля земства (український модерн).
  • Назви стилю по країнах (ар-нуво, югендштиль, сецесіон, модернізм).

Модерн в образотворчому мистецтві: плакати А. Мухи, Ґ. Клімт «Поцілунок», «Юдита»

  • Модерн = ар нуво = сецесіон = югендстиль (одне й те саме, різні країни).
  • Ознаки: плавні лінії, рослинний орнамент, декоративність, стилізація.
  • Муха — чех, плакати/графіка, афіші Сари Бернар.
  • Клімт — австрієць, Віденський сецесіон, «золотий період», «Поцілунок», «Юдита».

Танець модерн: Айседора Дункан; переосмислення народного танцю Василем Авраменком

  • Айседора Дункан — засновниця танцю модерн, босоніж, античні туніки, свобода руху, музика класиків.
  • Василь Авраменко — «батько українського танцю», сценічна обробка народних танців, школи в діаспорі.
  • Суть модерну: емоція і природний рух проти жорстких канонів балету.

Фовізм: Матісс «Танець», Дерен; неоархаїка в балеті Стравинського «Весна священна»

  • Фовізм — бл. 1905 р., Осінній салон, «дикі».
  • Матісс «Танець» — 1909–1910, три кольори, хоровод.
  • Дерен — співзасновник, яскраві пейзажі.
  • Стравинський «Весна священна» — 1913, балет, язичницький обряд, неоархаїка, скандальна прем'єра.

Кубізм: Брак «Жінка з гітарою», Пікассо «Авіньйонські дівчата»; Архипенко у скульптурі

  • Засновники кубізму: Пікассо і Брак.
  • «Авіньйонські дівчата» (1907) — Пікассо, твір-початок кубізму.
  • «Жінка з гітарою» — Брак.
  • Архипенко — українець, скульптура, «порожнеча як форма», скульптоживопис.
  • Три етапи: сезаннівський → аналітичний → синтетичний.
  • Принцип: геометризація + одночасно кілька точок зору.

Італійський футуризм: Боччоні, маніфест Марінетті; український футуризм (Театр ім. Михайличенка, Терещенко)

  • Марінетті — маніфест футуризму, 1909, «Le Figaro».
  • Боччоні — «Єдині форми неперервності в просторі».
  • Ключові ідеї: швидкість, техніка, динамізм, заперечення минулого.
  • Семенко — засновник українського літературного футуризму.
  • Терещенко — Театр ім. Гната Михайличенка, концепція «масової дії».

Становлення абстракціонізму: Кандинський, «неопластицизм» Мондріана, супрематизм Малевича, Поллок, Ротко

  • Кандинський — засновник абстракції, «Синій вершник», музично-колірна аналогія.
  • Малевич — супрематизм, «Чорний квадрат» (1915), виставка «0,10».
  • Мондріан — неопластицизм, «Де Стейл», прямі кути + червоний/жовтий/синій.
  • Поллок — дрип, «живопис дії»; Ротко — кольорові поля.

Експресіонізм: Мунк «Крик», Шенберг; кіноекспресіонізм («Кабінет доктора Калігарі», «Носферату»)

  • Мунк «Крик», 1893, Норвегія, попередник експресіонізму.
  • Шенберг — атональність, додекафонія (12 тонів), Австрія.
  • «Кабінет доктора Калігарі» — 1920, Роберт Віне.
  • «Носферату» — 1922, Ф. В. Мурнау.
  • Ключова ідея: вираження внутрішнього стану через деформацію форми, кольору, простору.

Сюрреалізм і дадаїзм: Далі «Постійність пам'яті», «Андалузький пес» Бунюеля; «Ready Made» Дюшана

  • Дада — 1916, Цюрих, Тцара/Балль, протест проти війни, абсурд.
  • Сюрреалізм — 1924, Бретон, Фройд, несвідоме.
  • Далі — «Постійність пам’яті» (1931), плавкі годинники, параноїдально-критичний метод.
  • Бунюель + Далі — «Андалузький пес» (1929), логіка сну.
  • Дюшан — ready-made, «Фонтан» (1917).

Український авангард в образотворчому мистецтві: Нарбут, Бойчук, Богомазов; фольклоризм Леонтовича «Щедрик»

  • Нарбут — графіка, символіка УНР, бароко.
  • Бойчук — «бойчукізм», монументалізм, синтез ікони й народного мистецтва, репресований 1937.
  • Богомазов — кубофутуризм, трактат «Живопис та елементи».
  • Леонтович — «Щедрик» (обробка народної щедрівки), перше виконання 1916, згодом «Carol of the Bells».

Конструктивізм і функціоналізм: Держпром у Харкові (Єрмилов), «Баугауз», Ле Корбюзьє, Райт, Міс ван дер Рое

  • Держпром — Харків, конструктивізм, залізобетон, 1920-ті.
  • Єрмилов — український конструктивіст (графіка, рельєфи, дизайн).
  • «Баугауз» — німецька школа (1919), функціональний дизайн.
  • Ле Корбюзьє — «дім — машина для життя», п'ять принципів.
  • Райт — органічна архітектура, «Будинок над водоспадом».
  • Міс ван дер Рое — «менше — це більше», скло і сталь.

Епічний театр Б. Брехта та його вплив на сценічне мистецтво

  • Бертольт Брехт — творець епічного театру, театр «Берлінер ансамбль».
  • Ефект очуження (Verfremdungseffekt) — головне поняття.
  • Протиставлення: драматичний театр = співпереживання; епічний = критичне мислення.
  • П'єси: «Матінка Кураж та її діти», «Тригрошова опера», «Життя Галілея», «Добра людина із Сезуана».
  • Прийоми: зонги, звернення до залу, написи, руйнування «четвертої стіни».

Театр Леся Курбаса та об'єднання «Березіль»; український сценічний авангард (Екстер, Петрицький, Меллер)

  • Курбас — «Молодий театр» (1917) → «Березіль» (1922, Київ; 1926 — Харків).
  • Метод — перетворення; стилі — експресіонізм, конструктивізм.
  • Драматург — Микола Куліш.
  • Сценографи: Меллер (головний худ. «Березоля»), Петрицький, Екстер.
  • Доля Курбаса — репресований, страчений 1937 р.

Вітаїзм і Розстріляне Відродження; неовізантизм школи М. Бойчука в українському мистецтві

  • Вітаїзм ↔ Микола Хвильовий.
  • Термін «Розстріляне Відродження» ↔ Юрій Лавріненко.
  • Бойчук: 1882–1937, засновник бойчукізму, монументаліст.
  • Складники бойчукізму: візантійська ікона + Проторенесанс (Джотто) + народне мистецтво.
  • Учні: Падалка, Седляр, Налепинська-Бойчук.

Пісенна творчість національно-визвольних змагань: «Ой у лузі червона калина» С. Чарнецького

  • Назва: «Ой у лузі червона калина».
  • Автор опрацювання тексту — Степан Чарнецький, поет і режисер.
  • Середовище — Українські січові стрільці, Галичина, початок ХХ ст.
  • Жанр — стрілецька маршова пісня-заклик.
  • Символ — червона калина = Україна.

Роль В. Діснея у становленні анімації («Білосніжка»); «Співак джазу» і звукова революція в кіно

  • «Співак джазу» — 1927, Warner Bros., початок звукового кіно, актор Ел Джолсон.
  • «Білосніжка і сім гномів» — 1937, перший повнометражний мальований мультфільм.
  • Волт Дісній — Міккі Маус, мультиплановий верстат.
  • Технологія раннього звуку — «Вітафон».

Постмодернізм як феномен мистецтва: перформанс, сайт-специфік театр, імерсивна вистава, інсталяція, графіті

  • Риси постмодернізму: іронія, цитатність, еклектика, гра, стирання меж, участь глядача.
  • Перформанс = дія/процес; інсталяція = простір із предметів; графіті/стріт-арт = публічна стіна; сайт-специфік = прив’язка до місця; імерсив = занурення глядача.
  • Головний зсув доби: від готового твору — до події та співучасті.

Жанри і види музичної масової культури: популярна музика, рок, джаз; українська естрада, творчість В. Івасюка

  • Володимир Івасюк (1949–1979) — композитор, автор «Червоної рути» та «Водограю».
  • Джаз — США, початок ХХ ст., імпровізація, свінг.
  • Рок — 1950-ті, електрогітари, енергійність.
  • Виконавці укр. естради: Яремчук, Зінкевич, Ротару.
  • Фестиваль «Червона рута» названий за піснею Івасюка.

Масовізація мистецтва і кризові явища: О. Шпенглер; концепт homo ludens Й. Гейзінги, критика «масового» мистецтва

  • О. Шпенглер — «Присмерк Європи» (1918–1922), циклічна теорія, культура → цивілізація (занепад).
  • Й. Гейзінга — «Homo ludens» (1938), гра як джерело культури.
  • Ознаки гри: добровільність, окремий час/простір, правила, безкорисливість.
  • Суть критики масового мистецтва: стандарт, комерція, втрата оригінальності.

Напрям поп-арту: Е. Воргол, Р. Ліхтенштейн

  • Поп-арт — 1950-ті (Британія) → 1960-ті (США, розквіт).
  • Воргол: шовкографія, бляшанки «Кемпбелл», «Кока-Кола», Мерилін Монро, «Фабрика».
  • Ліхтенштейн: комікси, крапки Бен-Дея, «Whaam!», звуконаслідування.
  • Суть: масова культура як тема мистецтва, тиражування, знеособленість.

Концептуалізм (Кошут, Науман) і мінімалізм (Джад); мінімалізм у музиці (Ф. Гласс)

  • Кошут — концептуалізм, «Один і три стілець».
  • Науман — неон, мова, тіло, перформанс, відео.
  • Джад — мінімалізм, серійні металеві обʼєкти.
  • Гласс — музичний мінімалізм, опера «Ейнштейн на пляжі», повтор патернів.
  • Принцип мінімалізму: простота, повторення, промислові матеріали, «що бачиш, те і є».

Відео-арт як новаторський вид мистецтва: Нам Джун Пайк, відеомапінг, віджеїнг

  • Нам Джун Пайк — «батько відео-арту», роки життя 1932–2006.
  • Відео-арт виник у 1960-х.
  • Три поняття й різниця: відео-арт (електронне зображення як мистецтво), відеомапінг (проєкція на обʼєм), віджеїнг (живий відеоряд під музику).
  • Термін «електронний суперхайвей» повʼязаний саме з Пайком.

Український нонконформізм і наївне мистецтво: Горська, Зарецький, Приймаченко, Білокур

  • Горська — мозаїки, вітраж «Шевченко. Мати», шістдесятниця, трагічна загибель 1970.
  • Зарецький — монументаліст, сецесія, чоловік Горської.
  • Приймаченко — наїв, фантастичні звірі, «Хай буде мир», с. Болотня.
  • Білокур — наїв, деталізовані квіти, «Цар-колос», с. Богданівка.
  • Соцреалізм ↔ нонконформізм ↔ наївне мистецтво — три різні поняття.

Становлення української національної балетної вистави: «Лілея» Данькевича, «Лісова пісня» Скорульського

  • «Лілея» — Костянтин Данькевич, за Тарасом Шевченком.
  • «Лісова пісня» — Михайло Скорульський, за Лесею Українкою.
  • Жанр обох — балет (національна балетна вистава).
  • Головні образи «Лісової пісні»: Мавка, Лукаш.

Театр абсурду (Йонеско, Беккет); сучасний цирк Cirque du Soleil; школа сценографії Д. Лідера

  • Беккет — «Чекаючи на Годо».
  • Йонеско — «Носороги», «Голомоза співачка».
  • Театр абсурду: розпад мови, безсюжетність, трагікомізм, післявоєнна доба.
  • Cirque du Soleil — Канада, без тварин, театралізований цирк.
  • Данило Лідер — українська метафорична сценографія.

Формалізм і функціоналізм в архітектурі: Гуггенгайм у Більбао (Гері), твори Калатрави та Хадід

  • Гуггенгайм у Більбао — Френк Гері, 1997, титан, деконструктивізм.
  • Калатрава — інженер+архітектор, біоморфні білі форми, Валенсія.
  • Хадід — плавні текучі форми, параметризм, перша жінка з Прітцкером (2004).
  • Функціоналізм: «форма слідує за функцією». Формалізм: форма — самоцінність.

Пізній модернізм в архітектурі: Ле Корбюзьє (капела в Роншамі), Німеєр, хай-тек Н. Фостера

  • Ле Корбюзьє — капела в Роншамі (пластичний бетон, світло).
  • Оскар Німеєр — Бразиліа (криволінійний залізобетон).
  • Норман Фостер — хай-тек (купол Рейхстагу, «корнішон»).
  • Брутализм — оголений бетон; хай-тек — винесені конструкції, скло, сталь.

Українське поетичне кіно 1960–1970-х: Параджанов, Осика, Іллєнко, Миколайчук

  • Параджанов — «Тіні забутих предків» (1965), за Коцюбинським.
  • Іллєнко — оператор «Тіней»; режисер «Білого птаха з чорною ознакою» (1971).
  • Осика — «Камінний хрест» (1968), за Стефаником.
  • Миколайчук — актор «Тіней» (роль Івана), згодом режисер.
  • Ознаки напряму: фольклор, символ, колір, умовність, літературна основа.

Авторський і постмодерний кінематограф: Бергман, Кубрик, Коппола, Форман; Лінч, брати Коен, Тарантіно

  • Бергман — «Сьома печатка», «Персона».
  • Кубрик — «2001: Космічна одіссея», «Заводний апельсин».
  • Коппола — «Хрещений батько», «Апокаліпсис сьогодні».
  • Форман — «Політ над гніздом зозулі», «Амадей».
  • Тарантіно — «Кримінальне чтиво».
  • Ознаки постмодерну: цитатність, іронія, пастиш, нелінійність, змішування жанрів.

Хореографія ХХ–ХХІ ст.: Баланчин, Лифар, Бежар, Бауш; народно-сценічний танець П. Вірського

  • Баланчин — неокласика, «Нью-Йорк Сіті Балет».
  • Лифар — Паризька опера, родом з Києва.
  • Бежар — «Балет ХХ століття», «Болеро».
  • Бауш — танцтеатр, «Танцтеатр Вупперталь».
  • Вірський — народно-сценічний танець, ансамбль народного танцю України, «Гопак», «Повзунець».

Тенденції сучасної музики: Кейдж 4'33, Мессіан, Сильвестров; нова фольклорна хвиля (Станкович, Скорик)

  • Кейдж — «4′33″», алеаторика, «музика тиші».
  • Мессіан (Франція) — спів птахів, духовність.
  • Сильвестров — «тиха музика», медитативність.
  • Нова фольклорна хвиля: Скорик («Мелодія», «Тіні забутих предків») і Станкович («Цвіт папороті»).

Вступ PRO · конспекти всіх тем — на сторінці «Конспекти»

Тренуватися на завданнях цього предмета